Євдокія Крат, уроджена Шевченко, народилася у Гадячі. У 1918 році одружилася із полковником Михайлом Кратом і з того часу разом із чоловіком брала участь у визвольній боротьбі українського народу. Брала участь у Першому Зимовому Поході. Була зв'язковою. Її завданням було податися у глибокий тил ворога та установити зв'язок із повстанцями отамана Тулого.
25 грудня 1919 року разом з обозом 3-ї Залізної дивізії потрапила у денікінський полон у містечку Животові на Таращанщині. З полону пані Крат вдалося утекти і знайти штаб армії УНР. Євдокія Крат склала звіт про напрямок руху ворога та залишила свідчення про знущання денікінців над полоненими українцями.
Наприкінці січня 1920 року Євдокія Крат отримала від командира армії генерала Михайла Омеляновича-Павленка завдання – поїхати у зайнятий більшовиками Єлисаветград і дізнатися про приблизне перебування повстанців Гулого-Гуленка. Це завдання вона виконала – військо УНР з’єдналося із повстанцями.
У березні 1920 року більшовики напали на штаб і частину Запорозької дивізії. Євдокія Крат опинилася у зайнятому ворогом селі Емілівка. Під час бою між українським військом і більшовиками їй вдалося обвести круг пальця більшовиків, вирватися із полону, дістатися до своїх і здати позиції ворога.
Євдокія Крат була мужньою жінкою. Їй навіть довелося переходити із трирічною донькою на руках річку Збруч, щоб дістатися Галичини. До 1940 року жила на Волині. У березні 40-го року переходила по зеленому коридору річку Буг, втікаючи від більшовицької окупації.
Пані Крат за участь у Зимовому поході була нагороджена Залізним Хрестом — нагородою УНР часів визвольної війни 1917-1921 років.
