Петро Дяченко походив із козаків Миргородського повіту Полтавської губернії, нині це село Березова Лука Гадяцької громади. З початком Першої світової війни вступив на військову службу добровольцем. У вересні 1914 року отримав поранення. За бойові заслуги дістав відзнаки Святого Георгія IV, III та II ступенів, а також медаль Святого Георгія IV ступеня.
Закінчив Оренбурзьку школу прапорщиків. 27 березня 1918 року у Полтаві з невеликим партизанським загоном влився до кінної сотні 2-го Запорізького пішого полку Армії УНР. За місяць став командиром чоти цієї сотні. У березні 1919 року очолив кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. З липня по листопад 1919 року за сумісництвом також виконував обов’язки командира 3-ї окремої кінної бригади Запорізької групи Армії УНР, яка складалася з Гордієнківців та Чорних Запорожців.
На чолі кінного полку Чорних Запорожців брав участь у Першому Зимовому поході та кампанії 1920 року.
На самому початку Другої світової війни, у вересні 1939 року Дяченко брав участь у війні Польщі проти Німеччини та СРСР. У боях проти радянських військ над річкою Німан отримав поранення. Його кавалерійський відділ із боями пробився до Литви, де був інтернований. Надалі співпрацював з ОУН. У 1945 році командував протитанковою бригадою “Вільна Україна” у складі Української Національної Армії генерала Павла Шандрука. У травні 1945 року здався в полон американським військам.
Після війни Дяченко жив у Мюнхені. З ним консультувалися представники американської військової розвідки, які вивчали сили визвольного руху в Україні. Згодом переселився до Філадельфії (США). 1959 року в часописі “Америка” вийшли друком його спомини “Чорні запорожці” про долю полку чорношличників у 1919-1920 роках.
1 лютого 1961 року еміграційний уряд УНР надав Дяченкові звання генерала-хорунжого, зазначивши в наказі, вважати його генерал-хорунжим від 15 жовтня 1928 року.
Помер 23 квітня 1965 року. Похований український генерал на українському православному цвинтарі в Баунд Бруку, штат Нью-Джерсі, США.
***
8 липня 2012 року у селі Березова Лука, Гадяцької громади, урочисто відкрили громадську кімнату-музей Визвольної боротьби українців за державність 1917-1921 років у відновленій батьківській садибі видатного українського воєначальника Петра Дяченка.
