Михайло Крат походив з української старшини Гадяцького полку. Його предки були бунчуковими та значковими товаришами. Один із предків був сотником.
Гадячанин Михайло Крат починав свою військову кар'єру у російському війську та брав участь у Першій світовій війні – був командиром 93-го піхотного Іркутського полку. Але у 1917 році він на прохання Центральної Ради повертається в Україну. Під час боїв у Києві був помічником оперативного відділу штаб Київської військової округи.
Михайло Крат брав участь у багатьох боях за Україну. На чолі 8-го Чорноморського полку розгромив на Поділлі денікінський полк і захопив у полон 600 московських вояків.
Був учасником Першого Зимового Походу – похід армії УНР у тил денікінців, щоб зберегти присутність Української армії на теренах України. Генерал Крат – тоді полковник – став начальником оперативного відділу штабу 3-ї Залізної Дивізії, а опісля аж до закінчення Першого Зимового походу – начальником штабу Запорозької Дивізії.
Після закінчення визвольної боротьби жив у Польщі. У 1945 році вступив до Української Національної армії. Наприкінці Другої світової війни перебував на фронті у складі І Української дивізії, а після капітуляції нацистської Німеччини разом із дивізією протягом 1945-1948 років перебував у полоні в італійському місті Ріміні. Тут генерал Крат організував «Народний університет» – курси українознавства для майже тисячі осіб. Михайло Крат викладав історію України.
Після звільнення із полону два роки жив у Англії, де працював бухгалтером Генерального Церковного управління. У грудні 1951 року переїхав до Детройту, США. Тут він брав активну участь в українському емігрантському житті та друкувався у багатьох часописах.
