В іншій частині міста, на Подолі, знаходилася ще одна церква – Михайлівська, збудована в ім’я архангела Михаїла, котрого вважають захисником Гадяча і чий лик зображено на міському гербі.
Перші відомості про храм на цьому місці датуються 30-ми роками ХVІІ ст.: «церковь сего же имени при первоначальном заселении города сделана была». Престол її був зроблений на дубовому пеньку в 4 аршини завтовшки, і зберігався він аж до 1786 року.
У 1702 на цьому місці зявилася нова дерев’яна церква, яка за понад 80 років стала «сильно ветхая». У той час у ній знаходилися доволі цінне й рідкісне «Евангелие въ серебряномъ позолоченомъ окладе съ каменями въ пятьсотъ рублей» і «образ Чудотворца Николая в серебряныхъ большихъ вызолоченыхъ ризахъ, судьи Полкового Велецкого женою сооруженные».
У 1830-х рр. на цьому місці збудували нову церкву, котра через 18 років згоріла. 30 липня 1848 року Гадяч спіткала велика пожежа, що розпочалася із двору купця Хохловського. Сильний вітер перекинув полум’я на будівлі повітового лікаря Штернова, від гори і до річки Груні вигоріло понад 65 дворів містян і дерев’яна церква на честь святого архангела Михаїла. Збитків було обраховано на 115 тисяч карбованців сріблом.
У 1865 на кошти купця Файдиша возвели новий дерев’яний храм на мурованому цоколі з прибудованою дзвіницею.
У 1895-му Михайлівська церква мала будинок для причту; у 1901-му їх було уже два, діяли школа грамоти і друге міське училище. Рік по тому тут з’явилася ще й церковна бібліотека та жіноча парафіяльна школа; 1912-го - квартира для священника.
У 1922 органами радянської влади було зареєстровано статут і списки членів церковної громади. У 1935–1936 роках церква була демонтована.
У новітній час релігійна громада відновила діяльність, для чого використовувала молитовний будинок. Нині має новоспоруджену дерев’яну церкву, що тепер знаходиться в іншій частині міста, на вулиці Вокзальній.
