Перша церква, ще дерев'яна, існувала в Гадячі вже в 1634 році. Це був дубовий, на три куполи храм, споруджений загальним коштом. Новий собор, уже мурований, із прибудованими дзвіницею та годинниковою баштою, звели майже 200 років потому на кошти купця 3-ї гільдії Івана Кузьмича Марульова. Однак, час розгубив про нього майже всі спогади. Не збереглося ані його світлин, ані письмових біографічних свідчень; сама лише пам'ять про гадячанина, який при будівництві собору збанкрутував, але справу таки довів до кінця і залишив по собі величезний слід в історії нашого міста. Аби добудувати церкву, Іван Кузьмич оточив себе земляками-однодумцями, котрих налічувалося, наче апостолів, 12 осіб, і вони збирали на ярмарках і по людях кошти для завершення справи.
Храм мав три вівтарі: в ім'я святих Безсрібників Кузьми, Дем’яна та Миколая. У соборі було дві дзвіниці: на одній – дзвони, а на іншій – міський годинник. У 1902 році при святині діяли бібліотека і дві школи грамоти.
Після смерті Марульова, вдячні гадячани поховали купця біля собору. Надгробний пам’ятник у парку за танцювальним майданчиком (див. нижче) пролежав аж до 90-х рр. ХХ ст.
Після Жовтневої революції настав час репресій. Благочинних священників розстріляли, а святиню закрили. За наказом Кремля місцеві прислужники повелися як злодії й бандити – просто розібрали по камінчику те, що будувалося для гадячан на віки. За іронією долі, у ХІХ столітті прізвище «Марульов» носила людина, котра будувала віру і церкву, – а у ХХ – особа із таким самим прізвищем, а, можливо, що і його нащадок, відзначилася тим, що керувала руйнуванням святинь у нашому краї.
У повоєнний період храм розібрали, а на його місці поставили літній кінотеатр. Але перекриття завалилося. Будівлю знесли, місце заасфальтували і зробили там танцювальний майданчик.
Після проголошення Україною незалежності, протягом 5 років (1993-1998 рр.) народним коштом та коштом українців із закордону, храм було відбудовано, але вже за новим проєктом.
Сучасна будівля храму виконана в стилі ампір, одноглавої, хрестоподібної форми. Горішня частина стін і пілонів обведена карнизом, прикрашена ліпними розетками.
Над головним фасадом підноситься триярусна дзвіниця, поєднана із собором. Чотири дужі пілони несуть арки, що підтримують високий циліндричний барабан із напівсферичним куполом.
Стіни обрамлені карнизами із модульонами, поділеними пояском на два яруси.
Північний і південний фасади прикрашені чотириколонними портиками, а східний – колонадою композитного ордера.
Головний західний фасад оформлений накладеними один на один портиками, що завершуються трикутним (основним) і лучковим (зовнішнім) фронтонами.
В інтер’єрі західна частина ділиться композиційними колонадами на три нефи. Горішня частина стін і пілонів, як і зовні, обведена карнизом і прикрашена ліпними розетками.
Сама будівля храму з’єднана із триярусною дзвіницею, що возвеличується над головним фасадом.
Центральний вівтар облаштовано на честь Успіння Пресвятої Богородиці, а лівий боковий – на честь святителя Миколая Мирлікійського. До відкриття собору іконостас виготовити не вдалося, тому в нагоді стала вишита на полотні ікона святителя Миколая, яку храмові напередодні подарували гадячани – подружжя Кисілів – Григорій Олексійович і Анізія Михайлівна.
Вишиту ікону помістили в раму під скло, освятили й установили на місці майбутнього іконостасу. Перед образом постійно відправляли служби, молебні, освячення.
Через рік, коли зібралися замінити раму, побачили на склі точне відображення ікони! Її спробували накрити іншим склом, але і на ньому чітко, із дрібними деталями проступили обриси святого. Спочатку це диво не розголошували – не тому, що сумнівалися в достовірності, а через бажання переконатися в постійності й чіткості відображення. Минав час, та воно не лише не зникло, а стало ще більш чітким і контрастним.
Ця ікона нині приваблює багатьох вірян, котрі приїздять до Гадяча здалеку. Перед нею служать молебні з читанням акафістів Святителю Миколаю Мирлікійському.
Відомо чимало явлень на склі ікон Ісуса Христа і Матері Божої, а з іконою Миколая Угодника таке сталося вперше. І сталося це в Гадячі!
Сьогодні Свято-Успенський собор здійснює катехизаторсько-просвітницьку й місіонерську роботу, надає допомогу місцевому будинку-інтернату для людей похилого віку; також функціонує ініціативна група прочан. Бібліотека релігійної літератури, що діє при храмі, нараховує близько 500 томів. Свято-Успенський собор утримується за рахунок православної громади Гадяча.
Дана святиня, незважаючи на відносно молодий вік, змогла стати головною окрасою й візитівкою міста і дати назву його центральній площі – Соборній.
