«Українське містобудування ХVІІ століття визначалося процесом освоєння нових, до того незаселених територій колишнього Дикого Поля та заснуванням нових міст ˂…˃ Методика роботи, обумовлена практичною необхідністю враз розселити кількасот, а то й тисяч людей, визначала майже одночасне розпланування фортеці, укріпленого посаду і ближніх слобід ˂…˃ Рекомендувалося добре роздивитися, чи є поблизу вода, яку не можна було б «відняти» (спустити чи перехопити за допомогою підкопів); вибирати місцевості, де довкруж поселення будуть річки й болота, щоб менше зводити штучних укріплень; обстежити навколишню місцевість, аби поблизу не було гір і горбів, з яких ворожа артилерія могла б ефективно прострілювати місто.
Архітектурна форма «граду» ˂…˃ була ідеологічно осмислена й канонізована Православною церквою ˂…˃ Обумовлювалася наявність великих колективів «художників і ділателів», які зводили нові міста за єдиним задумом у відносно короткий термін з одночасним завершенням найважливіших будівель різного призначення: укріплень, храмів, громадських і житлових будинків ˂…˃ Саме таким способом були засновані всі гетьманські столиці ˂…˃ От тільки засновувалися вони не на порожніх місцях, а на стародавніх покинутих городищах часів Київської Русі, де життя завмерло у післямонгольську добу ˂…˃ Відтак спадщина попередньої доби у сфері фортифікації та організації будівельної справи стала основою розвитку містобудування в добу Гетьманщини ˂…˃
Оборонний чинник завжди мав в Україні життєво важливе значення. За Княжої доби більшість міських укріплень були дерев’яно-земляними ˂…˃ На східноукраїнських та південних територіях, де родовищ каменю обмаль, укріплення продовжували зводити дерев’яно-земляними ˂…˃
Громади сіл і малих містечок, як правило, самі будували й лагодили укріплення, базуючись на давніх традиціях і здоровому глузді. Точну кількість фортець в Україні станом на середину ХVІІ століття встановити неможливо. Найвірогідніше, вона дорівнювала загальній кількості міст і містечок, тобто близько 1000 ˂…˃
Оскільки на цих теренах будівництво велося з дерева, то до нашого часу вціліли тільки поодинокі будівлі та споруди ˂…˃
Розташування і просторовий устрій поселень відзначалися різноманітністю й залежали від ландшафтних і господарських умов. Більшість містечок розташовувалися на берегах річок. Тому рельєф берегів найбільше впливав на загальний вигляд поселень, які різнилися природними умовами регіону. Будівлі громадського призначення (собор, церква, школа, ратуша, полкова чи сотенна канцелярія, шпиталь тощо) завжди займали найвизначніші місця в ландшафті й забудові ˂...˃
Порівняно з попереднім періодом, значно збільшуються площі поселень, ускладнюється їхня структура, з’являються небачені доти монументальні будівлі. Активніше, ніж раніше, освоюються низинні ландшафти ˂…˃
У містобудівній діяльності другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століття дуже активною була праця міських і сільських громад щодо окультурення природного довкілля. При цьому бралися до уваги всі аспекти – не тільки оборонні, господарські, а й естетичні. Так, вже карти України француза Боплана показують при кожному містечку штучні водойми. Це були перегачені річки з млинами на греблях. Стави робили поселення неприступнішими з військового погляду, мали естетичне значення й відігравали першорядну роль у масштабах національної економіки, бо прибутки з водяних млинів, які стояли на греблях ставків, ішли «на гетьманський регімент», тобто формували тогочасний державний бюджет України ˂…˃
В межах загальноміських фортець розміщувалися не тільки військово-адміністративні, а й громадські, торгівельні й релігійні центри всієї округи з численними кварталами щільної забудови. У міру розростання поселення торгові та ярмаркові майдани, які вже не поміщалися у затиснених забудовою фортецях, виносили на передмістя, нерідко опановуючи фортечні еспланади (еспланада – відкритий незабудований простір перед фортецею, призначений для безперешкодного обстрілу нападників з фортечних валів та бастіонів – прим. авт.) ˂…˃
Житлова забудова оточувала фортеці, залежно від ландшафтної ситуації, з одного боку або з кількох боків ˂…˃
Важливу містобудівну роль відігравали центральні міські майдани. Вони, як правило, поділялися на 3 частини (адміністративна, торговельна, церковна) ˂…˃ На них розташовувалися головні домінанти, займаючи острівне положення, що забезпечувало їхній огляд зусібіч ˂…˃ Більшу частину торговельних зон центральних міських майданів займали одноповерхові дерев’яні торгові ряди, ятки, рундуки.
Тогочасна масова міська забудова була, в основному, садибною, дерев’яною, одноповерховою, з переважанням народних типів житла ˂…˃
У другій половині ХVІІ століття традиційні фортеці й замки змінили свій архітектурний устрій ˂…˃ Кардинальні зміни у військовій справі, які сталися в цю добу, зокрема розвиток артилерії, призвели до зміни як розпланування, так і архітектурних, конструктивних і функціональних вирішень фортець ˂…˃
Всі замки і фортеці мали вилазки, тайники, потерни – підземні галереї, що виводили до води, у фортечний рів, або за межі укріплень ˂…˃
Середина ХVІІІ століття ознаменувалася широкомасштабними заходами щодо реконструкції міст Гетьманщини ˂…˃
У 1740-х роках під керівництвом інженер-полковника Данила Дебоскета здійснено широкомасштабну спробу модернізації більшості фортець Лівобережжя (утому числі й Гадяцької – прим. авт.) ˂…˃
Отже у гетьманську добу життєво важливого значення надавалося створенню оборонних комплексів, які через це відігравали роль провідного чинника у формуванні кожного міста ˂…˃
Політичні зміни, що сталися наприкінці Гетьманщини, призвели до поступового занепаду оборонних комплексів і зникнення їх протягом наступної доби. Проте їхні сліди збереглися в більшості історичних міст України і зараз багато в чому визначають їхній образ».
Про особливості містобудівельних та оборонних комплексів Української ранньомодерної держави із книги Віктора Вечерського «Гетьманські столиці України», 2008 р.
«Залишки замку козацької доби також, можливо, місце розташування давньоруського городища, знаходяться на відрозі корінної тераси високого правого берега р.Псел, нижче впадіння в останню її правобічної притоки р.Грунь (Грунь Руська), в східній частині сучасного міста. Велика цитадель, окреслена планами ХVІІІ ст., займала глибинну ділянку плато на північ, північний захід та захід від Замку, в межах сучасної центральної частини міста ˂…˃
На рубежі ХVІІІ – ХІХ ст. в місті також фіксувалося давнє укріплення у вигляді валу, що частково осипався, з продовгуватою фігурою та трьома виїздами – Київським, Петропавловським і Харківським, а також чотирма передмістями: Белічеським, Овдієнським, Подільським і Заярським. У місті тоді функціонувало 7 церков, з них три всередині валу (соборна Успіння Пресвятої Богородиці, друга Богоявленська, третя Петра і Павла), інші за його межами (Архістратига Михаїла, Преображенська, Воздвиження і цвинтарна Георгіївська).
Залишки валів були помітні ще на поч. ХХ ст., що було зафіксовано у виданнях того часу. Вперше і чи не востаннє в археологічному ракурсі рештки укріплень Гадяча обстежив та описав В.Г.Ляскоронський на початку ХХ ст. за дослідником «Замок» мав розміри 100 – 120 [213 – 256 м] сажнів у довжину та 40 50 [85 – 107 м] в ширину. Лише із заходу він з’єднувався вузьким перешийком, з інших же боків оточувався крутосхилами урвищ. Відзначив залишки доволі високого колись валу на території Замку (місцевість «Вал») особливо, з південного боку, трохи і з північного, поблизу в’язниці. Також В.Г.Ляскоронський відзначав досить непогано збережені укріплення Великої фортеці з південного боку над яром, де вал і рів простежувався упродовж цілої вулиці. Ці спостереження відобразилися в складеному ним окомірному плані.
У 1975 р. залишки укріплень Гадяцької фортеці оглядав зі здійсненням обмірів історик-краєзнавець Я.Г.Іванюк. На сьогоднішній день в натурі місця розташування решток фортечних укріплень, а тим більше – межі поширення культурних нашарувань, – не встановлені. Здійснене лише проекціонування плану середини ХVІІІ ст. на сучасну карту, що дало можливість встановити приблизно місця колишнього розміщення валів укріплення ˂…˃
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 878 від 26 липня 2001 р. м.Гадяч занесене до списку Історичних населених місць України (з датою офіційного заснування – 1634 р.).
Опис залишків укріплень та культурних нашарувань Гадяча козацької доби із книги Полтавського краєзнавчого музею (упор. В.О.Мокляк) «Звід пам’яток історії та культури України: Полтавська область. Гадяцький район», 2013 р.
