Стан, у якому перебувають родини зниклих безвісти, називають невизначеною втратою. Як підтримати людину у таких ситуаціях та як не нашкодити їй, говоримо з гадяцькою психологинею Людмилою Пуць.
Життя на паузі
– Оскільки факту підтвердження загибелі немає, у людини завжди є місце для надії й виходить так, що людина не може йти класичними етапами проживання втрати. Такий стан називають "невизначеною втратою". У таких випадках людина опиняється у кількох паралельних реальностях. Одна реальність – зниклий безвісти, і ймовірно, загинув. Друга – можливо, він перебуває в полоні. Третя реальність – він може бути поранений, лежати в лікарні та не мати можливості зв'язатися.
У таких ситуаціях важливо раціоналізувати свою діяльність. Існують спеціальні дорожні карти, розроблені Координаційним штабом з питань військовополонених, а також створені офісом Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти в особливих обставинах, та офісом Уповноваженого Верховної Ради з питань прав людини. Доцільно діяти відповідно до цих дорожніх карт, – говорить Людмила Пуць.
Відволікати, але не знецінювати: як підтримувати родичів зниклих безвісти
Безпека — одна з базових потреб людини нарівні з їжею та сном. Але нас її позбавили. За словами психологині, необхідно спостерігати за собою й прагнути, наскільки це можливо, задовольняти дві інші базові потреби.
Забезпечте собі повноцінні сон та харчування. Навіть якщо тривожність дуже висока, хочеться постійно стежити за новинами й дуже хочеться отримати звісточку від близької людини, з якою перервався зв'язок. Відсутність сну та нормального харчування тільки погіршить ваш стан.
Контролюйте свої емоції. Допомагайте одне одному робити це. Команди на кшталт «не хвилюйся», «перестань плакати» не допоможуть. Краще скажіть: «Я зараз тут, з тобою. Як ти хочеш, щоб я тебе підтримав? Заварити чаю?».
Також психологиня рекомендує часто обіймати близьку людину:
– Покажіть своє бажання піклуватися про неї. А іншій стороні — рекомендую навчитися приймати підтримку. Пам'ятайте, є два виходи зі стресу. За одними дверми — постравматичний стресовий розлад, а за іншими — посттравматичне зростання, коли людина усвідомлює свій травматичний досвід і використовує отримані в ньому навички на користь собі та оточенню. Наприклад, людина пережила дуже сильний обстріл, перебувала в гострому стресовому стані: тремор, сльози, гнів, агресія. Але змогла з цим упоратися — набула навичок саморегуляції й адаптації, зміцнила свою стресостійкість. Цей досвід, а також досвід підтримки інших — це посттравматичне зростання. Ви стали досвідченішими, мудрішими. І не сприймайте людей із травматичним досвідом як жертв. Приймайте їх як експертів із виживання. Це — фундамент для їхнього посттравматичного зростання. Вони зможуть піднятися на сходинку вище. Зазначу, що, хоча ми перебуваємо в умовах повномасштабної агресії, за статистикою, відсоток людей із посттравматичним стресовим розладом становить 15—20, та аж ніяк не 100%.
Коли звертатися за допомогою до фахівців
За словами Людмили Пуць, в першу чергу необхідно зв'язатися з психологом, який проведе первинну діагностику. Можливо, у вас нормальна реакція організму на ненормальні обставини й вашого особистого ресурсу буде достатньо, щоб упоратися з наслідками стресу. Можливо, вам знадобляться дихальні техніки, контроль балансу рідини в організмі, фізична активність. Можливо, вдасться скоротити час зависання в телефоні, в новинах і використовувати цей час для сну.
– Ну а якщо такий стан, наприклад, як посттравматичний синдром, сам не зникає і стає зовсім погано, тріпоче серце, підвищується тиск, важко дихати, й такий стан триває понад три місяці, це можуть бути ознаки посттравматичного стресового розладу. Для початку відвідаєте психолога або сімейного лікаря, вам допоможуть визначитися з реальною ситуацією. Якщо ж мова про захисників України, то їм слід звернутися по консультацію в медичну або психологічну службу, – говорить психологиня.
Часто шахраї та злодії зловживають й користуються тим, що близька людина пропала безвісти, як уберегтися від них?
Родичам захисників, із якими втрачено зв'язок, може здатися, що їхні зусилля недостатні. Проте важливо твердо дотримуватися інструкцій та правил інформаційної безпеки. У багатьох випадках родичі, перебуваючи у стані тривожності й шукаючи будь-яку інформацію про свою рідну людину, публікують особисті дані воїна у соцмережах, такі як номер військової частини та її розташування. За словами Людмили Пуць ця інформація може стати доступною для ворогів та шахраїв, які не зволікають використовувати її у свою користь:
– Не сумнівайтеся, шахраї перші відреагують й почнуть вимагати гроші від родичів зниклого за інформацію. Вороги вивчають не лише соцмережі, вони збирають контактні дані родичів військовослужбовців і використовують їх для знаходження дислокації військових частин. А це вже тяжкий злочин.
- Читайте актуальні новини від Гадяч.City у Telegram-каналі.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Гадяч.City у Facebook.
- Ми також є в Instagram.
- А ще дивіться улюблені інтерв'ю та опитування в TikTok й в YouTube.
