Як тіло реагує на стрес та як уникнути наслідків переживань за рік війни: гайд з психологом

Варто розрізняти гострий стрес (разова реакція на стресову подію) і хронічний, який триває протягом довгого часу. Зазвичай хронічність – це явище, що триває понад 3 місяців.

Усі люди реагують на стрес по-різному.

Тіло і свідомість – взаємопов’язані та не існують окремо. Тож коли тіло переживає стрес (хвороба, різка зміна способу життя, харчування, режиму), – це завжди відбивається на свідомості. Ми реагуємо на це зміною настрою, емоцій. Можуть виникнути пригніченість, тривога, депресія.

В організмі людини під впливом стресора послідовно розгортаються три стадії, відомі як “тріада Сельє”.

• І стадія "емоційна" – коли людина стає нервовою, тривожною;
• II стадія "соціальна" – коли людині стає важко взаємодіяти з іншими та робити свої справи, роботу;
• III стадія "фізична" – коли людина починає хворіти. Зокрема, застуда – звичайна реакція на стрес; коли імунітет знижується, підхопити її легше.

Першими від стресу страждають три сфери:

• сон: людина не може заснути або навпаки, спить більше, бо не хочеться прокидатися, або прокидається втомленою;
• апетит: зникає або навпаки – з’являється неконтрольований;
• слабкість: людей у стані стресу тягне до алкоголю, куріння, речовин – щоб "розслабитися і зняти стрес".

Загалом стрес запускає цілий каскад реакцій в організмі, які призводять до найрізноманітніших захворювань. Якщо ви часто, або в певних ситуаціях, відчуваєте один з наведених нижче симптомів, це може вказувати на тривогу:

• безсоння,
• нудота,
• потовиділення,
• серцебиття,
• запаморочення,
• головний біль,
• задуха,
• біль у грудях,
• розлад шлунку,
• тремор,
• напруга м’язів,
• почервоніння обличчя та шиї,
• заїкання та "поломки" мови, від повної втрати думки до словесного проносу,
• неможливість сидіти на місці спокійно, мимовільні рухи,
• потяг курити, вживати алкоголь чи заспокійливі.

Війна та стрес, який зараз усі відчувають, можуть призвести до посттравматичного розладу (ПТСР).

Ознаки сильного стресового розладу, які свідчать, що потрібна невідкладна професійна допомога:

1. Ви майже не відчуваєте радості в житті.
2. Вам здається, що це ніколи не скінчиться.
3. Ваші душевні переживання тривають надто довго за вашими власними відчуттями.
4. Вам здається, що ви не зможете впоратися із цим болем самі.
5. Ви змінюєте своє ставлення – до себе, до людей і до самого життя – на негативне.
6. Вам складно відвернути увагу, перейти на інше.
7. У вас часто чи постійно такий настрій:
   • апатія, пригніченість;
   • відчуття самотності;
   • відсутність приємних, "позитивних" емоцій;
   • сум, туга;
   • хвилювання, тривога;
8. У вас постійні фізичні відчуття:
   • тяжкості на плечах, ніби несеш важкий тягар;
   • болю чи дискомфорту в животі;
   • нудоти, запаморочення, прискореного серцебиття;
   • тиску в грудях або головного болю;
   • печіння в грудях, у горлі;
   • каменю в грудях.

Побороти стрес і тривожність можна власними силами. Для цього варто прислухатись до себе.

Треба впорядкувати прості речі:

• За можливості – вийти зі стресової ситуації.
• Упорядкуйте режим – сон, харчування, вода, прогулянки.
• Поверніть улюблені заняття – це приносить душевний спокій.
• Змусьте себе більше рухатися – спорт чи будь-який рух.
• Упорядкуйте голову.
• Упорядкуйте відносини.
• Створіть сенс життя.

– Ми маємо робити все, щоб наблизити перемогу. Але наші діти не матимуть другого дитинства. Треба читати їм казки, допомагати їм вчитися. Літні батьки потребують нас сьогодні, а не коли закінчиться війна. Ми не знаємо, скільки будемо жити й коли помремо, але треба святкувати життя: одружуватись, народжувати дітей. 

Смуток і радість можуть співіснувати: людина може переживати втрату, але все одно радіти якимось гарним новинам, – пояснює психологиня.

Позитивні емоції є неймовірно важливими для відновлення сил і захисту від стресу, адже вони дають організму сигнал "зараз час відновлювати здоров‘я". 

– Важливо знаходити сенс: бути підтримкою для когось, тримати в думках тих, кого ми любимо. 

І підтримувати надію, мати велику мрію. Не в тому сенсі, що завтра закінчиться війна – це псевдооптимізм, який веде до розчарування. А надію, що буде перемога, і кожен на своєму місці має зробити для цього все необхідне, – додає Людмила Пуць.