The Wall Street Journal із посиланням на дані української благодійної організації Houp Foundation та німецького виробника протезів Ottobock, що ґрунтуються на даних, отриманих від медустанов та уряду повідомляє, що в Україні може бути від 20 до 50 тисяч людей, які втратили одну або кілька кінцівок на фронті. Ці цифри наближаються до масштабів Першої світової війни, коли ампутація кінцівки була єдиним способом зберегти життя. На жаль, ця цифра буде збільшуватися, тому що росіяни активно застосовують міни та артилерію, ракети, безпілотники як по військових, так і цивільних.
Цифри ампутацій
Журналіст Боян Панчевські пише, що видання отримало ці дані на основі даних протезних фірм, лікарів і благодійних організацій. Але ця цифра може бути набагато вищою, оскільки потрібен час для реєстрації пацієнтів після проходження ними процедури. Декого ампутують лише через кілька тижнів або місяців після поранення. Для порівняння під час Першої світової війни приблизно 67 000 німцям і 41 000 британцям довелося зробити ампутацію, оскільки ця процедура часто була єдиною доступною, щоб запобігти смерті. Менш ніж 2000 американських ветеранів в Афганістані та Іраку мали ампутації.
The Wall Street Journal пише, що український уряд не відразу відповів на прохання прокоментувати ці цифри. Київ засекречував точну статистику втрат, щоб не деморалізувати населення.
За даними київської благодійної організації Houp Foundation, кількість серйозних поранень, спричинених війною, становить 200 тис. За даними фонду, близько 10% серйозних травм зазвичай потребують ампутації.
Західні військові хірурги не бачили таких травм такого масштабу з часів Другої світової війни, сказав доктор Аарон Епштейн, голова Глобальної групи хірургічної та медичної підтримки колишніх військових хірургів, які навчають українських військових медиків.
Втратив "лише" кисть
Військовий Михайло Онопрієнко родом із одного із сіл колишнього Карлівського району, що на Полтавщині. У листопаді 2022 року під час обстрілу позиції біля селища Курдюмівка військовий отримав тяжкі поранення правої руки, внаслідок чого кисть довелося ампутувати.
Із Михайлом ми говоримо по відеозв’язку — на момент розмови чоловік проходив реабілітацію в одному із медичних закладів на заході України.
Фото: Фото із Фейсбук-сторінки Михайла Онопрієнка
Михайлові 42 роки. Має сина. Усе своє життя він працював на землі — був трактористом у місцевому фермерському господарстві. Як і більшість українців, 24 лютого у нього почалося із новин про повномасштабне вторгнення. Чоловік не довго думаючи сів за кермо свого авто і об 11-й годині того ж дня був уже біля дверей місцевого відділу територіального комплектування. Михайло не одразу потрапив на фронт. Спочатку служив у роті охорони, а потім у травні 2022 року прийшов виклик на військову службу. Михайло Онопрієнко став військовослужбовцем 64-го окремого стрілецького батальйону 116-ї бригади територіальної оборони.Чоловік потрапив у підрозділ, який вересні 2022 року перекинули на позиції поблизу смт Курдюмівки. Служив стрільцем-санітаром.
Росіяни почали обстріл позицій надвечір. У цей час Михайло був на спостережному пункті.
— Так сталося, що я залишився сам. І самому мені довелося більше кілометра добиратися до точки евакуації. Я наклав на поранену руку турнікет. У мене було усвідомлення, що руки не буде по саме плече, а виявляється, що не стало лише по зап’ястя, — жартує Михайло. — Я той, хто мав виносити хлопців звідти, а вийшло, що самому довелося вибиратися.
Зараз Михайло навчається жити із однією рукою — навчається писати лівою рукою, але це трохи дається важко після контузії, крім того, у лівій руці були осколки і вона час від часу може тремтіти. Також Михайлові зараз краще говорити телефоном, аніж відповідати у месенджерах, тому що лівою рукою ще не виходить швидко це робити.
Доречна допомога і табу у спілкуванні — як правильно комунікувати із військовими
Одна із найбільших проблем військовослужбовців із ампутаціями — це адаптація у суспільстві. І суспільство повинне бути готовим до повернення цих людей у соціум. Саме від людей, які оточують військового чи військову із ампутацією або навіть незнайомих людей залежить, наскільки комфортно вони почуватимуть себе.
— Має бути адекватна реакція на людину. Скільки б не налаштовував фахівець, оточення своїми словами чи діями можуть дуже ранити людину, — говорить Євгенія Бойдаріко, психологиня Гадяцької міської лікарні.
Фото: Фото надала Євгенія Бойдарко
Наприклад, військовий Денис "Квебек" Кошельник, який втратив частину кисті під час обстрілу під Авдіївкою у 2017 році, на YouTube-каналі Віддушівдушу розповів випадок, який стався із ним та його знайомим:
Євгенія Бойдаріко говорить, що коли ми бачимо військового із ампутаціями, у нас всередині вибухає коктейль із емоцій, і найперше що хочеться зробити — це пожаліти. Проте від цього краще утриматися. Жалість у сильних людей викличе агресію, а слабкі навпаки можуть впасти в апатію, може розвинутися депресія. Тому не треба говорити військовому фрази на кшталт "божечки, як же ти тепер без руки чи ноги". Не потрібно акцентувати, що у людини ампутація. Або зміщувати акцент на свої страждання чи свій досвід.
Друге відчуття, коли бачиш військового чи то із пораненням, чи то з ампутацією — бажання допомогти. Але не потрібно одразу хватати візок, якщо людина втратила нижню кінцівку чи поранена і не може сама пересуватися. Перш за все запитайте, чи потрібна ця допомога. Якщо ви відлинете двері перед людиною на візку — це не принизить гідність. Але якщо без дозволу візьметеся за візок, це може ранити людину.
— В Україні є чимало ресурсів, які надають психологічну підтримку військовим. І Гадяцької міської лікарні також є така функція, адже у нашій лікарні військові із пораненнями проходять реабілітацію. Обов’язкове знайомство із психологом, а потім за бажанням людини можна приходити до мене на зустрічі, — говорить Євгенія Бойдаріко.
Про допомогу навіть потрібно запитати, коли людина із ампутацією впала. Крім того, табу — торкатися до військового. Така "допомога" може лише нашкодити. У військових всі реакції загострені і коли ми так зненацька торкнемося людини, важко буде спрогнозувати, яким буде результат такої допомоги й ми можемо отримати на свій добрий вчинок агресію.
Не доречно витріщатися, розглядати військового, адже тривалий зоровий контакт може викликати відчуття дискомфорту.
Військові із ампутаціями — це звичайні люди
Тож коли ми бачимо людину із ампутацією, по-перше, потрібно заспокоїтись самому, прийти до тями — перед тобою така ж сама людина.
Ніколи у розмові із військовим не варто вживати фразу "Я тебе розумію". Зрозуміти їх можуть сповна тільки ті, хто був разом із ним у конкретній ситуації.
— Військовослужбовець із іншого підрозділу вже не може зрозуміти, тому що він не мав того досвіду. Замість фрази "Я тебе розумію" в залежності яка ситуація, можна сказати "Так це важко, але я з тобою. Можливо треба якась допомога", — зазначає Євгенія.
Ще один момент у спілкуванні військових — висловлення нашої вдячності. Й тут має бути міра.
— Коли бачите військового не треба падати йому в ноги або кидатися обіймати. А такі випадки вже були. Не треба цього робити, тому що ставить людину незручне становище і тригерить її, — говорить Євгенія Бойдаріко.
Щоб висловити свою вдячність, можна усміхнутися (але не сміятися), або скористатися простим жестом — прикласти до серця долоню. Це ініціатива існує ще із 2018 року й символізує, що суспільство цінує боротьбу та зусилля військових.
Куди звертатися за психологічною допомогою
Євгенія Бойдаріко зазначає, що зараз у психологічна допомога потрібна багатьом військовим без винятку — чи то з ампутаціями, пораненнями чи без. Є перелік закладів, затверджений Міністерством охорони здоров’я, де військові можуть отримати психологічну допомогу. До них можна звернутися за направленням сімейного лікаря. Є гаряча лінія психологічної підтримки військових. У Гадяцькій міській лікарні також можуть надати психологічну допомогу у рамках комплексної реабілітації. Можна звернутися або до психолога або до лікаря-психолога.Щоб прийти на прийом до психолога, потрібно лише записатися через контакт-центр лікарні.
— Я надаю допомогу навіть після того, як людина пройшла у нас реабілітацію. Буває, телефонують прямо із передової. Були випадки, коли доводилося надавати психологічну допомогу серед ночі — людина залишається сам на сам зі своїми думками і її "накриває", — говорить Євгенія.
Психологічну допомогу військові можуть отримати у закладах психологічної реабілітації. На сайті Міністерства у справах ветеранів України є список установ, куди можуть звернутися військові.
Також можна звернутися на безкоштовну гаряча лінія кризової допомоги та підтримки від Українського ветеранського фонду 0800 33 20 29
Психлогічну підтримку можна отримати й у Гадяцькій міській лікарні. На прийом до психолога або лікаря-психолога потрібно записатися через контакт-центр лікарні: 050 218 25 25 або 096 218 25 25
Реабілітацію у стаціонарних умовах можна отримати за направленням лікуючого лікаря або у разі переведення з медзакладу або клінічного підрозділу лікарні. Направлення створює лікуючий лікар (якої саме спеціалізації, залежить від захворювання чи травми пацієнта)
Військові можуть чекати на кінцівки понад рік
Михайло Онопрієнко три місяці чекав, доки із Британії прийде біонічний протез. "Нову руку" вдалося отримати через реабілітаційний центр Superhumans. Про всяк випадок військовий також зареєструвався на державну програму протезування, адже ампутована кінцівка може худнути, відповідно потрібно підганяти протез під нові розміри. Якщо він дочекається протезування від держави, йому буде простіше отримати ескпертний догляд, адже доведеться їзидити лише до Полтави.
До російського вторгнення 2022 в Україні щорічно проводили кілька тисяч ампутацій, але зараз її система охорони здоров’я перевантажена, за словами українських лікарів і спеціалізованих клінік, багато пацієнтів чекають на нову кінцівку понад рік.
Боян Панчевські зазначає, що виготовлення достатньої кількості штучних кінцівок, деякі з яких коштують понад 50 000 євро, що еквівалентно приблизно 55 000 доларів США, не є головною проблемою. Найбільшим вузьким місцем є експертний персонал для догляду за людьми з ампутованими кінцівками, кожному з яких потрібен індивідуальний протез. Україна платить до 20 000 євро за кожного військового з ампутованими кінцівками. Ottobock, найбільший виробник протезів у світі, надає знижку українцям і проводить безкоштовне навчання для лікарів і техніків. Проте багато пацієнтів змушені покладатися на благодійні організації, щоб отримати протези.
Протезування в Україні безкоштовне. Для того щоб отримати протез державним коштом потрібно зібрати такі документи:
- заяву про забезпечення протезним виробом;
- паспорт громадянина України або відповідне посвідчення;
- документ, що містить дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
- рішення ЛЛК або ВЛК про необхідність забезпечення протезним виробом;
- витяг із наказу командира в/ч або довідка про обставини травми, видана командиром в/ч для забезпечення протезним виробом.
Документи можна подати до ЦНАПу, місцевого відділення служби соціального захисту або через особистий електронний кабінет особи з інвалідністю. Після того як Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю погодить заявку через електронний кабінет або за місцем подання людина отримає направлення на протезування, зможе обрати підприємство і укласти з ним договір про виготовлення необхідного протеза.
Підприємство можна обрати будь-яке з тих, що займаються виробництвом протезних виробів, і Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю відшкодує виробникам їхню вартість.
Під час вибору підприємства обов’язково варто врахувати: географічну близькість (протез необхідно постійно обслуговувати), досвід фахівця з протезування (не менш ніж два роки) та наявність необхідних послуг, бо не всі підприємства можуть виготовити, наприклад, біонічний протез. Знайти перелік підприємств можна на порталі Protez Hub.
