30 вересня на Співочому полі Національного музею народної архітектури та побуту України (музей просто неба у Пирогові) відбулося відкриття фестивалю «Жива культура – живий світ» з нагоди 20-ї річниці Конвенції ЮНЕСКО 2003 року про охорону нематеріальної культурної спадщини.
На фестиваль народних промислів повезли й гадяцьку сорочку. Олександр Олефіренко, колекціонер гадяцькоих сорочок й за сумісництвом директор Гадяцького будинку культури говорить: "Оскільки гадяцьку сорочку нещодавно внесли до списку нематеріальної культурної спадщини України, то нас запросили на виставку. Ми поїхали разом з майстринею Іринею Ніженець, яка й відтворила старовинні Гадяцькі вишиті сорочки".
– Фестиваль народних промислів, який був проведений з нагоди 20-ї річниці Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, мав велике значення для вивчення та популяризації української національної культури та ремісництва. Присутність "Гадяцької сорочки" на фестивалі символ та підтримка зусиль збереження та популяризації української національної культури, а також збереження нематеріальної культурної спадщини. Ця сорочка представляє не лише ремесло вишивки, але й культурну спадщину та історію Гадяцького краю, – говорить Олександр Олефіренко.
На фестивалі народних промислів були представлені елементи нематеріальної культурної спадщини України з Національного переліку та ті, які вже включені до Репрезентативного списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Майстри з різних регіонів демонстрували чим унікальний кожен куточок України.
На фестивалі відвідувачів запрошували на майстер-класи з вишивки, ткацтва, соломоплетіння, виготовлення музичних інструментів, писанкарства, ляльки-мотанки.
Нині Гадяцькі сорочки, які були на фестивалі, знаходяться у виставковій залі гадяцького історико-краєзнавчого музею.
Історія гадяцької сорочки
Гадяцьку сорочку вишивали синіми нитками. Їх купували у місцевих євреїв — майже триста років тому російська імператриця катерина друга запровадила межу осілості для євреїв. Гадяччина входила у цю межу осілості. Євреї купували нитки в Індії, а фарбували синім барвником, який називався індиго. Тому такі нитки були дорогими.
Зараз досить мало вже залишилося автентичних гадяцьких сорочок, більшість із них — у приватних колекціях. Але жителі Гадяччини поступово відновлюють притаманні цьому краю техніки вишивання. Зокрема, майстриня із Петрівки-Роменської Ірина Ніженець відновлює традицію гадяцької вишитої сорочки.
- Читайте актуальні новини від Гадяч.City у Telegram-каналі.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Гадяч.City у Facebook.
- Ми також є в Instagram.
- А ще дивіться улюблені інтерв'ю та опитування в TikTok й в YouTube.
