Сьогодні Україна і світ відзначає Всесвітній день вишиванки. Мало хто знає, але у Гадячі є найміцніші зв’язки із цим днем, адже саме із нашого міста походить громадська діячка, яка збирала різні орнаменти і саме із Гадячиини походить особлива сорочка — жидівка.
Сорочка-жидівка
Традиційно для узорів для сорочок українські господині обирали найпоширеніший» колір – червоний. Його найлегше було добути – із материнки чи комахи воскового червецю. Проте в Україні є унікальні сорочки – шиті нитками, для яких використовувався дуже дорогий барвник – індиго, який потрапляв у Гадяч із самої Індії або Європи.
Зараз ці сорочки коректно називають гадяцькими. Та колись їх знали за зовсім іншою назвою. «Жидівки» – саме так знали сорочки із синіми орнаментами. Зараз використання цього оніму може викликати проблеми із законом, то ще сто-двісті років тому слово «жиди» в українському мовленні не мало під собою антисемітського підґрунтя. Жителі Гадяча прекрасно вживалися із євреями, які осіли тут після того, як імператриця Катерина Друга переселила, а потім заборонила покидати юдеям смугу їхньої осілості у відповідь на скарги російського купецтва, на те, що євреї заважають їм торгувати. Таким чином, євреї опинилися у так званих «гетто» – жили вони в основному в маленьких містечках і селах без права переїздити у великі міста. Переважним заняттям єврейського населення Гадяча було ремісництво і торгівля.
І саме євреї через свої торгові зв’язки налагодили постачання барвника індиго із Індії до Гадяча. А гадячани почали називати свої сорочки «жидівками», а нитки – «жидівськими».
На Гадяччині є лише кілька гадяцьких сорочок «жидівок». Інші роз’їхалися по приватним колекціям. І можливо б ми і не знали, що у Гадячі і його околицях колись жінки вишивали сорочки нитками кольору індиго, якби не Олена Пчілка. Громадська діячка родом із Гадяча уклала збірник «Українські узори» (за життя Олени Пчілки книга перевидавалася аж 5 разів із змінами, вже за сучасності всі відомі книги у один альманах уклали ), де серед орнаментів знайшлося місце і для сорочки-жидівки.
Олена Пчілка
Її найперше знають як редакторку часопису "Рідний край", але була у житті Олени Пчілки робота, яка зберегла для поколінь пам’ять про українську вишивку.
Вперше Олена Пчілка презентувала «Украинскій народный орнаментъ. Вышивки, ткани, писанки» у 1878 році на Паризькій всесвітній виставці.
Життя на Волині, куди родина Косачів переїхала за направленням на роботу чоловіка, стало для Олени Пчілки роками збирання матеріалів для тієї роботи, результатом якої стала наукова праця.
В «Автобіографії» вона писала: «Дивно сказати тепер, що з цього захоплення орнаментикою волинською вийшла моя перша наукова робота. Це величезна праця під назвою «Украинський орнамент» /.../ В опрацюванні ж матеріалу не мало пособила мені участь брата Михайла [Драгоманова] та інших його вчених приятелів, а особливо [Володимира] Антоновича».
«Украинскій народный орнаментъ. Вышивки, ткани, писанки» отримав схвальні відгуки французької і австрійської преси.
Так, французький історик Альфред Рамбо у паризькому часописі Revue des Deux Mondes (фр. «Огляд двох світів» чи «Огляд Старого і Нового світу») захоплено зазначає: «Ці граціозні мотиви прості та гармонійні як відверті мелодії України. У всьому цьому присутнє мистецтво, мистецтво наївне, інстинктивне та вишукане».
Григорій Кисіль
У 2005 році вийшов хай і невеликим тиражем альбом «Українська вишивка». Усередині — схеми оздоблення рушників, сорочок, наволочок, скатертин, килимків, серветок… Окрім вишивок червоними й чорними нитками, бачимо тут і схожі на паморозь вишукані решетилівські узори вишивок білим по білому. Автор цього альбому – заслужений майстер народної творчості викладач Гадяцького училища культури Григорій Кисіль.
Але на цьому Григорій Кисіль не зупинився — у другому альбомі він опублікував схеми для вишитих портретів видатних громадських діячів України і Полтавщини.
Крім того, Григорій Кисіль розробив орнаменти шрифтів і тематичних композицій, а також ікон. Тож Гадяччина по праву може вважатися краєм вишивки і оранментів, адже має свою аутнетичну сорочку і людей, які свого часу своєю працею зберегли їх для наступних поколінь.
