За часів радянського союзу справами на місця керували рай-, міськ, сільвиконкоми їхні голови і ради трудящих. Але після здобуття незалежності інститут місцевого самоврядування трансформувався. З′явилися міські голови і представництва президента на місцях — районні державні адміністарції. Редакція Гадяч.City згадала усіх посадовців, які у різні роки очолювали міську, районну ради та райдержадміністрацію.
Василь Васківський, уповноважений при Президенті України, голова районної державної адміністрації (1992-2004)
Трохи історії. На початку 90-х років усе тільки починалося. Як і формування місцевої влади. Хоча у спадок після розпаду радянського союзу залишилися органи місцевої влади – районні ради, які складалися із представників комуністичної партії. Вибори до районних рад тільки-но відбулися – у 1990 році. А на початку грудня 1990 року українці вже обирали президента України. У березні 1992 року набуває закон України про представника президента України. Цей закон анульовував діяльність виконавчих комітетів місцевих рад. У квітні 1992 року уповноваженим президента України у Гадяцькому районі став Василь Васківський, який до того був головою виконкому районної ради.
Політична агітація Василя Васківського.
У 1994 році відбулися чергові вибори президента України. Разом із президентом громадяни обирали голів і депутатів місцевих рад. На посаду голови Гадяцької районної ради балотувався і Василь Васківський. Власне, він і став її очільником. Разом із тим він обіймав посаду голови районної державної адміністрації. На цій посаді він пробув до листопада 2004 року.
Володимир Беседа, голова Гадяцької райдержадміністрації (листопад 2004- березень 2005, квітень 2010 року– лютий 2014 року)
У Гадячі подейкували, що Василь Васківський позбувся своєї посади через те, що не забезпечив Віктору Януковичу «прохідний» бал на виборах президента України. Замість нього менш ніж на пів року посаду голови адміністрції займав Володимир Беседа. Ротація голів райдеражадміністрації відбувалася буквально напередодні другого туру.
Проте від Помаранчевої революції як реакції на масові фальсифікації під час президентських виборів це «не врятувало». Президентом став Віктор Ющенко, а це означало, рано чи пізно Володимир Беседа як представник Партії регіонів мав покинути свій пост. І у у березні 2005 року Президент України Віктор Ющенко призначає головою Гадяцької райдержадміністрації Ірину Гулей.
Знову у крісло очільника адміністрації Володимир Беседа зайняв у квітні 2010 року і написав заяву на звільнення під тиском гадяцьких активістів Євромайдану у лютому 2014 року.
Ірина Гулей, голова Гадяцької райдержадміністрації (березень 2005 – квітень 2010 року)
Ірина Гулей стала першою і останньою жінкою у районі (принаймні у колишньому Гадяцькому, зараз Миргороську районну раду, куди входить і Гадяч, очолює Наталія Гирка — прим. автора), яка обіймала посаду голови Гадяцької районної райдержадміністрації.
До того як зайняти посаду, Ірина Гулей працювала завідувачкою дитсадка №9. За роботи Ірини Гулей в інфополі гадячан з′явилися публікації про Голодомор та матеріали про борців за українську незалежність – на сторінках районної газети почали почали друкувати публікації про Симона Петлюру, лютенського ватажка повстанців під час Української революції початку 20-го століття Леонтія Христового.
Олексій Матюшенко, голова голова Гадяцької райдержадміністрації(березень 2014 – липень 2019 року)
Олексій Матюшенко прийшов у Гадяцьку райдержадміністрацію у буремний період – початок російсько-української війни і пішов у не менш переломний період — у травні 2019 року, коли відбулися чергові вибори президента України.
Чи не щодня від виборів журналісти "шерстили" укази новообраного президента в надії побачити ім′я нового очільника адміністарції. Врешті у липні 2019 року звільнився із посади. Натомість ще півтора року, до місцевих виборів 2020, Гадяцька райдержадміністарція була без голови. За ці півтора року кого лише не "сватали" чутки на цю посаду,. але "до кінця життя" райдержадміністації у ній головним був в.о. голови Сергій Бондаренко.
Таким чином, на Олексієві Матюшенку закінчився інститут голови райдержадміністрації у Гадяцькому районі і він став останнім представником президента. Але політична кар′єра Олексія Матюшенка на цьому не завершилася — у 2020 році його обрали депутатом Полтавської обласної ради.
Анатолій Цимбал, голова Гадяцької районної ради у 1993-1994, 1998-2010 роках
Анатолій Цимбал єдиний із посадовців місцевого рівня, який найбільше обіймав найвищу посаду у районі – голови районної ради. За тривалістю займаної посади із ним хіба може позмагатися міський голова Тетяна Савченко (але про неї трохи згодом). У політику Анатолій Цимбал прийшов із сільського господарства – був головою колгоспу імені Щорса.
У жовтні 1993 року він прийшов на зміну Тетяні Савченко, яка тоді обіймала посаду голови районної ради. У 1994 році Анатолій Цимбал не балотувався на посаду голови районної ради, але став заступником Василя Васківського. Нарешті на місцевих виборах 1998 року Анатолія Цимбала депутати знову обрали головою районної ради. У 2010 році він поступився посадою Олександрові Міняйлу, але провів у стінах районної ради ще дві каденції, до завершення реформи місцевого самоврядування.
Олександр Міняйло, голова Гадяцької районної ради (2010-2014)
Як і його попередник, Олександр Міняйло прийшов із сільського господарства. За його кандидатуру на посаду голови районної ради у 2010 проголосували 55 депутатів із 50. Більшість становили представники Партії регіонів.
Наприкінці квітня 2014 року Олександр Міняйло пішов у відставку під тиском активістів Євромайдану. А у 2015 році його обрали депутатом Гадяцької районної ради.
Олександр Лукаш, голова Гадяцької районної ради (16 травня 2014 – серпень 2014 року)
Олександр Лукаш – посадовець, який найменше займав посаду районної ради – усього три місяці. У команді Володимира Беседи він обіймав посаду начальника агропромислового розвитку районної державної адміністрації. У світлі Євромайдану написав заяву на звільнення. Але повернувся до гадяцького «білого дому» – 16 травня 2014 року на позачергових місцевих виборах він отримав 26 голоси від депутатів, а його опонент Володимир Нікітенко – 22.
На позачерговій сесії 19 травня Олександр Лукаш отримав 33 голоси і це не сподобалося активістам, які також прийшли на сесію — після Революції Гідності лише двох районах, Полтавському і Гадяцькому, головами районних рад залишилися представники Партії регіонів. Під тиском Олександр Лукаш написав заяву про відставку, а наступного дня відкликав її як таку, що була написана під примусом. Це дало йому змогу протриматися у кріслі голови ще три місяці.
Із іменем Олекандра Лукаша пов′язана найдовша сесія у історії Гадяцької районної ради, яка тривала сім годин: із 10-ї ранку до 19-ї вечора.
12 серпня відбулася 30 сесія Гадяцької районної ради, яку відвідали місцеві активісти. Їх обурювало те, що район після Революції Гідності очолює регінал. Олександр Лукаш довго вагався писати заяву про відставку, врешті написав її о 15.00. Услід за написанням заяви у цей день відбулася позачергова сесія районної ради, на якій депутати прийняли відставку Лукаша і обрали головою Володимира Нікітенка. Увесь цей час люди, які зійшлися на 10-ту ранку були заблоковані у сесійній залі. Випустили лише керівників служб та сільських голів. А от кому було погано, викликали навіть швидку.
Володимир Нікітенко, голова Гадяцької районної ради (серпень 2014 – жовтень 2020)
Володимира Нікітенка обрали у запеклій боротьбі на 31-й сесії районної ради. Проте як у нас це часто буває, народ розрачувався у народному обранцеві і певний час його прізвще "красувалося" на знаку в′їзду у Гадяч. Як і Олексій Матюшенко, Володимир Нікітенко балотувався у депутати Полтавської обласної ради, але не пройов. Зараз його ім′я практично не з′являється у гадяцькому інфополі.
Микола Гайдамака – перший Гадяцький міський голова (голова міськвиконкому у 1990-1994 роках)
Наприкінці 80-х не було такого поняття як міський голова. У місті головним був виконком, голова міськвиконкому, які підпорядковувалися райвиконкому.
За незалежності міськ- і райвиконкоми втратили свою чинність, а «головим» у місті став голова міської ради разом із депутатами міської ради. Що не змінилося, так це підпорядкування – районній раді. І гроші на розвиток міста і захищені статті виділялился із районного бюджету.
Микола Гайдамака прийшов у буремний для Гадяча час і балотувався на другий термін, але програв заступникові голови Гадяцької районної ради Олександрові Клюсу. Подейкують, що ці вибори міського голови були не надто чесними, а бюлетенів у скриньках було більше, ніж потрібно.
Олександр Клюс, голова Гадяцької міської ради у 1994-1998 роках
Олександр Клюс, другий посадовець із Гадяча, який зробив «вищу політичну кар′єру». Олександр Клюс прийшов у місцеве самоврядування із освіти – був викладачем СПТУ №47 і заступником голови Гадяцької міської ради. Після головування у Гадяцькій міській раді пішов депутати, правда Київської міської ради аж трьох скликань. Ім′я Олександра Клюса легко гуглиться, але останні відомості про нього — це те, що він із 2012 року на пенсії.
Олександр Даниленко, голова Гадяцької міської ради у 1998-2002 роках.
Найтаємничіший мер міста. У газеті «Гадяцький вісник» ми знайшли лише одну публікацію, у якій фігурував Олександр Даниленко. Тихо відпрацювавши один рік, він як і Олександр Клюс покинув Гадяч.
Тетяна Савченко, очільниця Гадяцької міської ради у 2002-2006, 2006-2010 та 2010-2015 роках
Тетяну Савченко можна назвати легендою місцевого самоврядування, адже мало кому із голів вдавалося займати виборну посаду. За керівництва Тетяни Савченко Гадяч став містом обласного значення, що дало бонуси у вигляді власного, відокремленого від районного бюджету.
Володимир Нестеренко, голова Гадяцької міської ради у 2014-2020 роках, 2020 - по наш час
Як і його попередники Олександр Клюс і Олександр Даниленко Володимир Нестеренко у крісло голови міської ради пересів із крісла заступника голови міської ради.
Попри те, що для Володимира Нестренка це вже друга каденція, насправді посадовець встиг побути на двох посадах – очільником і Гадяцької міської ради (навіть попри те, що у 2019 утворилася Гадяцька міська громада) і Гадяцької міської терторіальної об′єднаної громади — після звершення реформи децентралізації у жовтні 2020 року.
