Безпритульні тварини в Україні — це не лише про співчуття і добрі серця волонтерів. Це про безпеку, санітарний стан міст і зрештою про відповідальність влади та суспільства.
Але війна лише загострила і так існуючу проблему. Люди масово виїжджали, залишаючи своїх улюбленців напризволяще, переселенці привозили тварин з гарячих точок і не завжди могли їх утримати, а кількість покинутих породистих собак і котів зросла в рази. На плечах волонтерів — не лише прилаштування, стерилізація та лікування, а й щоденна боротьба з байдужістю.
У Гадячі, наприклад, досі немає притулку — тварини виживають лише завдяки волонтерам. І така ситуація типова для всієї Полтавщини.
Водночас світ показує: проблему можна подолати. Нідерланди ще двадцять років тому мали ті самі труднощі, що й сьогодні Україна — зграї безпритульних собак, поширення сказу. Сьогодні ж ця країна стала першою у світі, яка повністю вирішила питання безпритульних тварин.
Журналісти Гадяч.City зібрали й проаналізували дані з Полтавщини та досвід Нідерландів, щоб зрозуміти: чому ми досі топчемося на місці — і що реально може змінити ситуацію.
Гадяч: проблеми, статистика, рішення
У вересні цього року Гадяцька міська рада винесла на обговорення проєкт нових правил утримання домашніх і безпритульних тварин. Зміни назріли давно. Остання редакція документа датувалася 2017 роком і фактично залишилася «мертвою» на папері: місто розширилося, скарг від жителів побільшало, а ситуація з тваринами дедалі частіше виходила з-під контролю.
Зоозахисниця Леся Паладич переконана, що нові правила можуть стати шансом для більш гуманного ставлення до тварин:
За офіційними даними, які міська рада надала на інформаційний запит, Гадяч нині діє за програмою регулювання чисельності безпритульних тварин на 2023–2027 роки. У межах цієї програми передбачені кошти на вилов, карантинну перетримку, транспортування та стерилізацію. У 2024 році на ці заходи місто витратило 97 509 гривень 78 копійок, у 2025-му заплановано ще 44 948 гривень 70 копійок.
Довгий час у громаді взагалі не було ветеринарної клініки, тож доводилося везти тварин у сусідні міста. Нині у Гадячі функціонує клініка, але комунального підприємства чи офіційного притулку досі немає. Однак головна проблема полягає в тому, що всі роботи виконують не муніципальні структури, а приватні підприємці: стерилізацію самок собак (оваріектомії) проводить ФОП Гейко О.А., кастрацію псів і вакцинацію — ФОП Черкас Г.В.
До слова, Олена Гейко співпрацює з міськрадою не лише як підрядник: вона також займається перетримкою тварин, і на ці цілі місто офіційно виділяє кошти.
Кількість реальних процедур невелика: за даними міськради, у 2024 році стерилізували лише 41 тварину, а станом на серпень 2025-го — всього 6. Це вкрай мало, адже на вулицях Гадяча значно більше собак і котів. Волонтери кажуть: навіть сотні процедур на рік не вистачило б, щоб стримати зростання популяції.
Щодо притулку для тварин, то найближчим часом будівництво не планується: чиновники пояснюють, що це потребує значних коштів, яких у громаді бракує.
– Ми маємо проблему безпритульних, але вирішуємо її радше точково. Масштабної стерилізації й системи опіки немає. Через це кількість тварин зростає, а ми залишаємося заручниками ситуації, — визнають у міськраді.
Ситуацію намагаються врятувати зоозахисники. Леся Паладич, голова ГО «Врятуйте наші душі», роками фактично тримає у себе вдома притулок «Рижик» — на перетримці в неї понад 100 собак і котів.
– Це величезна відповідальність. Ми щомісяця витрачаємо тисячі гривень на лікувальні корми, обробки, ліки. А влада найчастіше відсилає до нас людей, які скаржаться на тварин. Фактично вони переклали всю роботу на плечі волонтерів, — говорить зоозахисниця.
За її словами, головна проблема полягає в безвідповідальному ставленні людей: самовигул, небажання стерилізувати тварин, а іноді й пряме викидання потомства на вулицю:
– У результаті — зростає кількість безпритульних, псується санітарний стан, адже дитячі майданчики й тротуари забруднені екскрементами. Ми щодня воюємо не з тваринами, а з людською байдужістю.
Міська рада погоджується: саме через безвідповідальність господарів тварини опиняються на вулиці. Тому в нових правилах, які нині винесені на обговорення, пропонують обов’язкову реєстрацію домашніх улюбленців, заборону самовигулу, контроль за кількістю тварин у квартирах, обов’язкову стерилізацію тих, хто може розмножуватися безконтрольно.
Зоозахисники вже передали свої пропозиції до документа: створення муніципального реєстру, пільгову стерилізацію для пенсіонерів і ВПО, визначення статусу опікунів безпритульних тварин, популяризацію адопції.
– Це шанс зробити ставлення до тварин у громаді більш цивілізованим, — переконана Леся Паладич.
Полтавська область: цифри без системи
Якщо Гадяч можна назвати мікрозрізом проблеми, то Полтавська область — це масштабна картина.
Ми надіслали запит до Полтавської ОВА, щоб дізнатися, чи ведеться облік безпритульних тварин на обласному рівні, чи існує програма з їхньої стерилізації, чи координується робота між громадами.
У письмовій відповіді зазначено: обласного обліку немає, програми теж немає, координація між громадами відсутня. За законом, поводження з безпритульними тваринами — це повноваження органів місцевого самоврядування (міські та селищні ради).
Фактично це означає, що область працює за принципом «латання дірок»: кожна громада сама вирішує, як діяти, але загальної стратегії немає. У результаті — хтось стерилізує й вакцинує, хтось узагалі нічого не робить.
Валентин Діденко, заступник начальника відділу ЖКГ та енергетики Полтавської ОВА, у коментарі Гадяч.City пояснив:
– Кожна громада вирішує ці питання самостійно. Ми не збираємо навіть неофіційної статистики. Спільних нарад чи робочих груп на рівні області немає. Як приклад, Полтава закуповує вакцину від сказу і проводить щеплення безпритульних тварин, але не всі громади можуть дозволити собі таку роботу.
Цю ж проблему підтверджують волонтери. За словами зоозахисниці Анжели Рослової, найбільш уразливими залишаються сільські громади:
Але поки волонтери шукають вихід із повсякденних труднощів, влада роками лишалася на рівні дискусій. Ще у 2012 році в Полтаві заговорили про будівництво притулку, а у 2018-му навіть замовили проєкт на 250 місць. Та далі справа не пішла: не було затвердженої програми, виникали конфлікти в підходах, а головне — хронічно бракувало коштів.
Полтава: офіційні цифри від КАТП-1628
У Полтаві функцію регулювання чисельності безпритульних тварин виконує Полтавське КАТП-1628. Підприємство веде відкритий онлайн-реєстр виловлених, стерилізованих і вакцинованих тварин, який регулярно оновлюється. Але єдиного державного реєстру для всієї України немає, тому дані залишаються фрагментарними: кожна громада веде їх на власний розсуд або взагалі не веде.
Фото: Полтавське Катп-1628
У 2024 році, за їхніми даними, було стерилізовано та вакциновано 2 688 тварин, станом на середину 2025-го — ще 1 493. На 2025 рік у бюджеті закладено 1 306 929 гривень на стерилізацію.
Програма поводження з тваринами й регулювання чисельності безпритульних у Полтаві розрахована на 2025–2029 роки. Вона передбачає комплекс заходів: вилов, стерилізацію, вакцинацію, ідентифікацію, тимчасове утримання, прилаштування в родини, просвітницькі кампанії.
Водночас ключової інфраструктури в місті досі бракує. Є програма, є кошти, але немає притулку, де тварини могли б перебувати, і немає єдиного державного реєстру, який дозволив би контролювати ситуацію комплексно.
Про ці проблеми відверто говорить і керівництво підприємства.
Олександр Овчаренко, т.в.о. начальника КАТП-1628, визнає:
– Найгостріші проблеми — обмеженість інфраструктури, брак фінансування, необхідність масової стерилізації й системної реєстрації. Ми рухаємося вперед, але масштабна реформа потребує централізованої координації та єдиної бази даних.
Полтава співпрацює з волонтерами та організаціями: вони допомагають із транспортом, беруть участь у стерилізаційних кампаніях, займаються прилаштуванням тварин. Але попри ці зусилля, головного — притулку — у місті досі немає.
Анжела Рослова, зоозахисниця з Полтави, додає:
– До 2022 року у місті вдалося тримати ситуацію під контролем: стерилізація, прилаштування, ми доходили до третього кола стерилізацій. Але після вторгнення все змінилося. Полтава стала транзитним пунктом: хтось залишав тварин, хтось підкидав врятованих, хтось їхав і кидав своїх. Потік зріс — і ми знову відкотилися назад.
Як із проблемою впоралися Нідерланди
Проблеми, з якими нині бореться Україна, дуже нагадують ситуацію, яка склалася в Нідерландах у середині XX століття. Тоді там теж були зграї собак на вулицях, випадки нападу, спалахи сказу й паразитарних захворювань. Тварин масово знищували, відстрілювали чи труїли. Але ці заходи не давали результату: популяція швидко відновлювалася, і проблема лише ставала гострішою.
Переломний момент настав тоді, коли держава визнала: єдиний шлях — це системна й гуманна політика. Вона включала кілька ключових елементів.
По-перше, масова стерилізація й вакцинація, яка проводилася на державному рівні та фінансувалася з бюджету. По-друге, обов’язкова реєстрація тварин. Усі собаки та коти отримували мікрочіпи. Реєстр запрацював у 2013 році, але процес підготовки тривав десятиліттями.
Системний підхід доповнювався сучасною інфраструктурою. Яскравим прикладом є найбільший і один із найстаріших притулків Нідерландів — Animal Refuge Center в Амстердамі. Він працює з 1901 року й фінансується переважно за рахунок пожертвувань приватних осіб: щороку центр отримує понад пів мільйона євро. Муніципалітет додає лише невелику частку коштів.
До слова: Animal Refuge Center має окремі зони для карантину й адопції, просторі вольєри для тварин, а умови утримання часто порівнюють із готелем.
Фінансування системи забезпечується не лише пожертвами чи муніципальними коштами, а й податками від власників. Зокрема, усі власники собак зобов’язані сплачувати щорічний податок — у середньому від 70 до 120 євро залежно від муніципалітету. Це стимулює відповідальність: якщо людина бере тварину, вона усвідомлює фінансові витрати.
Але фінансова відповідальність власників — лише одна частина системи. Не менш важливо, що чітко налагоджений і механізм роботи з тими тваринами, які залишаються без догляду.
Система працює чітко: виявлену на вулиці безпритульну тварину одразу забирають муніципальні служби або поліція й доставляють у притулок. Там протягом 14 днів працівники намагаються знайти колишнього власника: перевіряють чіп, звіряють із базою, розміщують оголошення. Якщо господар не з’являється — тварина офіційно вважається безпритульною й починається процес адопції.
Важливо, що тварини не залишаються у притулках на роки: зазвичай їм знаходять нові домівки протягом кількох тижнів або місяця. Система працює швидко й ефективно, і саме тому притулки в Нідерландах не переповнені.
Такий результат став можливим завдяки суворим правилам щодо власників. У Нідерландах залишити тварину на вулиці — означає порушити закон. Якщо власник вирішив відмовитися від улюбленця, він зобов’язаний відвезти його до найближчого притулку й сплатити так званий «відмовний внесок». Ці кошти йдуть на утримання тварини, доки їй шукають нову сім’ю. Але й тут є нюанси: приймуть не всіх. Якщо господар скаже, що його «дратує шерсть чи пил», йому радше порадять купити пилосос, а не віддавати тварину.
Умови утримання в таких притулках — на рівні. Достатньо знати, що голландці часто залишають своїх домашніх улюбленців там на час відпустки. Тобто тварини живуть фактично «в готелі» з доглядом і увагою.
А ось для тих, хто хоче взяти собі кота чи собаку з притулку, передбачене ретельне співбесідування. Усе це робиться для того, щоб мінімізувати ризики повторного потрапляння тварини на вулицю.
Евтаназію в Нідерландах дозволено лише у виняткових випадках. Це стосується ситуацій, коли тварина невиліковно хвора, переживає постійний біль або є агресивною настільки, що становить небезпеку для людей чи інших тварин. Наприклад, у Роттердамі муніципальний притулок має окрему медичну комісію, яка приймає такі рішення. Це гарантує, що евтаназія не є «швидким виходом», а крайнім заходом після консультацій із ветеринарами та фахівцями з поведінки тварин.
Такий підхід принципово відрізняється від практики багатьох країн Східної Європи, де вбивство безпритульних тварин десятиліттями вважалося єдиним способом «зменшення популяції». Нідерланди довели, що гуманність і системність дають результат — популяція зменшується без масових убивств.
Саме тому й закони тут суворі: жорстоке поводження карається штрафами до 16 тисяч євро або ув’язненням до п’яти років. Убивство чи покинення тварини — теж кримінальний злочин.
Завдяки цій системі Нідерланди змогли досягти того, що сьогодні в країні практично немає безпритульних тварин.
І це не поодинокий приклад. Подібні результати вдалося отримати й іншим європейським країнам — наприклад, Німеччині та Австрії. Там також зробили ставку на масову стерилізацію, обов’язкову реєстрацію, контроль з боку муніципалітетів та суворе покарання за жорстоке поводження. Проте саме досвід Нідерландів вважають найбільш показовим: країна починала з хаосу та зграями безпритульних тварин на вулицях, але зуміла за кілька десятиліть побудувати дієву систему, яка стала взірцем для Європи.
Що може перейняти Україна
Україна поки що дуже далека від нідерландського рівня. У нас немає ані єдиного реєстру, ані стабільного фінансування, ані дієвих механізмів контролю. Хоча в законодавстві передбачені штрафи й навіть кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, на практиці ці норми часто залишаються лише на папері. Наприклад, за залишення тварини без нагляду чи жорстоке поводження передбачені штрафи від 1700 до 3400 гривень, а за повторне порушення — до 5100 гривень. У тяжчих випадках — навіть кримінальна відповідальність із можливим обмеженням чи позбавленням волі до 3–5 років.
У результаті основний тягар лягає на плечі волонтерів та небайдужих громадян. Саме вони фактично беруть відповідальність за тих покинутих чи викинутих тварин, за яких держава не несе дієвої опіки. Вони займаються прилаштуванням, стерилізацією, лікуванням та щоденним доглядом.
Щоб зрушити ситуацію з місця, Україні потрібно впровадити масову стерилізацію на рівні держави, створити єдиний реєстр домашніх і безпритульних тварин, а також реально забезпечити виконання закону — із дієвими штрафами та кримінальними покараннями для безвідповідальних власників.
І головне — долучати громади. Саме це може стати точкою реальних змін. Показовий приклад — Гадяч: тут зараз триває обговорення нових правил. Це саме той момент, коли кожен житель може вплинути на документ, що торкнеться і тварин, і людей. Пропозиції приймають до 28 вересня 2025 року — і це шанс нарешті змінити ситуацію не на словах, а на ділі.
- Читайте актуальні новини від Гадяч.City у Telegram-каналі.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Гадяч.City у Facebook.
- Ми також є в Instagram.
- А ще дивіться улюблені інтерв'ю та опитування в TikTok й в YouTube.
