Це не просто історія про тренування — це тиждень сили, витривалості, командного духу і підкорення вершини. Буквально — Говерли. А ще — особистих меж.
Сімох юних чемпіонів каратистів із Гадяччини підтримали доброчинці: Олексій Матюшенко, депутат Полтавської обласної ради, Віктор Романенко, голова Краснолуцької громади та Микола Шаблій, голова Великобудищанської громади. Саме вони виділили кошти та організували поїздку в Карпати. Восьмий учасник, Владислав Даниленко, приєднався до поїздки за власні кошти — бо не міг лишити команду.
– Я просто не міг покинути свою команду, — каже Владислав. — Колектив без мене — це вже не колектив. Бо я душа компанії (посміхається).
Тиждень тренувань у горах
Саме з таким настроєм спортсмени вирушили на збори до Карпат. Їхньою базою став Драгобрат — найвищий гірськолижний курорт українських Карпат.
Протягом тижня — щодня по два тренування. Ранкові пробіжки, фізична підготовка, вправи на витривалість. Усе — на висоті, де повітря розріджене і кожен крок дається складніше.
– У горах бігати — це зовсім інше, — пояснює сенсей Анатолій Рукавков. – Тут не вистачає кисню, і коли треба ще після бігу виконувати вправи, — це серйозне навантаження й дуже допомагає набрати витривалості. А витривалість — це саме те, чого деяким ще трохи бракує для перемог.
У поїздці дітей супроводжував не лише сенсей, а й запрошений ним тренер — офіцер морської піхоти Збройних сил України Олег Олександрович. Він спеціально взяв відпустку, щоб приїхати і тренувати каратистів.
– Він також тренує дітей, — ділиться сенсей. — Бігають по горах, займаються фізичною підготовкою. Це дуже цінно, що він відгукнувся на моє прохання. Людина військова, а знайшов час для дітей.
Говерла як ще один суперник на татамі
Поїздка була не лише тренувальна. Головним досягненням став підйом на найвищу точку України — Говерлу. Це випробування — не для слабкодухих. Чотири години підйому по камінню, під дощем, із рюкзаками за плечима. Але всі дійшли до вершини.
– Так що вони підкорюють не тільки перші місця на чемпіонатах України, а ще й підкорили Говерлу. Найвищу, так-так, саме Говерлу, — з гордістю зазначає Анатолій Рукавков.
Дарина Довгополик — єдина дівчина серед учасників, яка вже здала на коричневий пояс. За словами сенсея, вона — його права рука.
– Ми були на атестації перед поїздкою, у Києві. Усі складали тести, на свої пояси. Так от Даша вже здала на коричневий пояс. У нас на Гадяччині — новий майстер з’явився, — з посмішкою говорить Анатолій Рукавков.
Сама Дарина розповідає про похід на Говерлу з посмішкою, хоча й не приховує — було складно:
– Враження – неймовірні. Звичайно, спочатку було важко, але потім відкрилось друге дихання — стало легше. Потім знову важко… А от спускатись — то було вже легше. І коли спускалися потрапили під зливу, але нам не було страшно, навпаки — весело.
Дарина каже, що саме завдяки тренуванням у карате змогла пройти маршрут:
– Рівновага дуже допомогла. Бо каміння було слизьке, і треба було триматися, щоб не впасти. І ще — сила в ногах. Без неї цю Говерлу точно не підкорити.
А якщо уявити, що Говерла — це суперник на татамі?
– Не боятися. Якщо навіть вершина здається дуже далекою — треба перебороти себе. І тоді все можливо, – говорить дівчина.
Владислав: "Гроші ще заробляться, а такі моменти не повторюються"
Владислав Даниленко, який вирішив поїхати за власні кошти, розповідає, що не вагався жодної хвилини. Адже бути з командою — це для нього важливо.
– Якщо дається можливість — не можна її втрачати. Спортсмен повинен підтримувати себе у формі. І такі збори — це і тренування, і мотивація, і командний дух.
Влад вважає, що вкладати у себе — це завжди правильне рішення. Навіть якщо це власні кошти:
– Я б сказав другу: не економ на собі. На собі взагалі не можна економити. Якщо йдеться про спорт, про оздоровчі табори — треба брати максимум. Бо гроші ще заробляться, а така можливість — не факт, що повториться. Потім можеш сидіти в старості й шкодувати, що не використав шанс.
Найбільше в поїздці його вразив саме підйом на вершину:
– Це було дуже тяжко. Але ми займаємось карате, а це означає — немає перешкод, які не можна подолати. Ми просто беремо і робимо. Чотири години підйому — і всі дійшли до вершини. Всі до останнього, – говорить Владислав.
Сенсей: "Таку поїздку треба заслужити"
Ця поїздка стала заохоченням і викликом водночас. І хоч не всі змогли поїхати, сенсей переконаний — це спосіб мотивувати.
– Чому тільки чемпіони? Бо я таким чином стимулюю. Щоб усі прагнули, досягали, показували результати. Це має бути заслужено.
А ще — це історія гордості. Гордості тренера, який вкладає в учнів силу, знання, вміння.
– Я горджусь своїми учнями. Я в них усе вкладаю — і вони ростуть. І це мене тішить найбільше.
- Читайте актуальні новини від Гадяч.City у Telegram-каналі.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Гадяч.City у Facebook.
- Ми також є в Instagram.
- А ще дивіться улюблені інтерв'ю та опитування в TikTok й в YouTube.
