Дарина Довгополик: "Карате – це сенс життя. На тренуваннях я забуваю про все…"
"Карате – це сенс життя. На тренуваннях я забуваю про все…" – з цими словами Дарина Довгополик розпочинає свою історію. Дівчина, яка народилася в Бірках Миргородського району, нині навчається в 10 класі у Сватківському опорному ліцеї. Але її справжнє життя – це татамі, змагання, перемоги та неймовірна відданість карате.
– Як я почала займатися карате? Це було весною. Ми з другом гуляли, і коли я повернулася додому, моя бабуся сказала, що відкрилася школа карате у Красній Луці. Я подумала: "Ну, піду, спробую, що воно таке". Але перше тренування було дуже важким, і я вирішила: "Більше не піду". Наступного дня я захворіла на вітрянку й повернулася на тренування через два тижні, коли побачила, що всі мої знайомі продовжили займатися, – згадує Дарина.
Так почалася її історія в бойовому мистецтві, яке спочатку привабило її можливістю самооборони. "Всі ж кажуть: 'Ти ж дівчинка, слабенька, треба захищатися'. Ну, думаю, піду захищатися". Проте згодом карате стало для неї чимось більшим – справжнім способом життя.
– Карате – сенс мого життя. Не уявляю вже свого життя без карате. Адже тут я знайшла себе, на кожному тренуванні я забуваю про все, пірнаю з головою й проживаю кожен момент з усіма, – розповідає дівчина.
За місяць до змагань, дівчина себе навантажує по максимуму, а за тиждень – зменшує, щоб не вигоріти й залишилися сили на супротивників.
– Пам'ятаю свій перший турнір, який відбувся у Києві, після чотирьох місяців як я почала займатися карате. Я дуже хвилювалася, думала: "Мене зараз тут поб'ють, я буду валятися й мене заберуть у лікарню". Але я вийшла на татам на перший бій і виграла, другий раз вийшла – програла й зайняла друге місце. Це були неймовірні емоції, відчуття.
В цілому не важливо, чи ти здобув перемогу, чи програв – завжди співаємо пісні, коли повертаємося після змагань додому, відновлюємося морально. А ще купуємо щось смачненьке.
Перемоги та випробовування
Одна з найбільш значущих перемог для Дарини – це чемпіонат України в Дніпрі:
– Тоді я вперше стала чемпіонкою України, емоції були змішані, а в голові крутилася лише одне: "Уже щось досягла", – розповідає дівчина.
А ще – її перша несподівана перемога, коли вона виконала технічно складний удар, який навіть сенсей, Анатолій Рукавков, запам’ятав.
– Я не знаю, як я попала, як я виконала цей удар, сама відео передивлялася не один раз. Дивлюся і думаю: "Господи, що за техніка".
Але найбільше вражень залишили міжнародні змагання:
– Перша поїздка в Польщу – це було щось особливе. Думала, що все скасують в останній момент. Але коли приїхала, побачила: що тут, за кордоном, тебе б’ють, що там, в Україні, тебе б’ють – різниці немає.
Шлях до чемпіонства ніколи не буває легким. Дівчина згадує, що були моменти вигорання, коли поєднувала навчання, тренування й домашні обов’язки:
– В такі моменти нічого не хотілося, були думки все покинути. Але сенсей завжди нагадує, що можна взяти відпочинок на тиждень-два – і буде легше.
Загалом, я горджуся, що маю можливість представляти свою громаду не лише на українській арені, а й на міжнародній.
Дарина переконана, що в кіокушинкай карате найважливіше – це психологічна підготовка:
– Я думаю, 60% психології, а 40% фізичного навантаження. Треба підготувати себе до виходу на татамі й усвідомити: зараз тебе будуть бити. Головне – тримати руки, щоб не пробили голову.
Дарина не сама йде своїм шляхом – поряд із нею мама, яка завжди мотивує: "Даша, ти вже пройшла такий великий шлях, не можна зупинятися". Навіть у разі поразок мама підтримує її: "Ну, програш – це також досвід". Невід'ємна частина спортивного життя – це бабуся, яка завжди переживає і збирає найсмачніші бутерброди в дорогу й турбується, коли проходять змагання.
– Але дідусь більше всіх підтримує. Я не раз показувала йому прийоми карате. Я навіть на ньому тренувалася! – сміється Дарина. – Дідусь навіть пробував повторити щось, але не завжди виходило.
Також надихають суперники – ті, з ким вона билася на змаганнях, з ким після бою могла перекинутися словами. "Ми бачимося на турнірах і спілкуємося. Але є й такі, з якими я підтримую зв'язок поза татамі".
– За приклад та вибір професії я дякую тренеру, і всій моїй сім'ї за моральну підтримку та за те, що вони просто завжди поруч, – говорить дівчина.
Мрії та плани на майбутнє
– У майбутньому планую відкрити свою школу карате. А найближчою метою є здобуття коричневого пояса та збереження титулу чемпіонки України, – ділиться своїми планами Дарина.
Крім спорту, дівчина любить читати детективи та трилери, слухає фанк перед змаганнями – щоб задавати собі ритм на татамі.
Наостанок, Дарина радить сучасній молоді жити життям:
– Більше дихайте свіжим повітрям, проводьте час із друзями, з рідними і відкладіть гаджети в сторону. Гаджети – то зло.
Її історія – це не просто про спорт, а про силу духу, боротьбу із собою та постійний рух уперед. Дарина Довгополик – це приклад того, що навіть у маленькому селі можна вирости чемпіоном, якщо вірити в себе і не зупинятися перед труднощами.
- Читайте актуальні новини від Гадяч.City у Telegram-каналі.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Гадяч.City у Facebook.
- Ми також є в Instagram.
- А ще дивіться улюблені інтерв'ю та опитування в TikTok й в YouTube.
