Картини художника із Гадяча Сергія Каташова промовляють до нас глибокою поезією світла, природи й людського буття. У 150-ту річницю з дня народження художника місто згадує свого земляка виставкою «Не підлягає забуттю». Молодша наукова співробітниця Гадяцького історико-краєзнавчого музею Марія Левковська розповідає про картину художника "Гадяцький дворик".
У Гадячі – п’ять картин художника
Скласти повне уявлення про творче обличчя художника важко через обмаль збережених полотен митця. Дещо Сергій Каташов подарував знайомим, дещо розійшлося по людях вже після його смерті, багато картин було втрачено у період Другої світової війни.
Твори живописця зберігаються у Харківському та Полтавському художніх музеях, Пархомівському художньому музеї імені П. Ф. Луньова, Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї, а також у приватних колекціях поціновувачів живопису у Гадячі, Києві, Харкові і навіть за кордоном – Італії та Франції.
Художник Сергій Каташов
Зараз важко достеменно визначити наскільки об’ємним був спадок живописця. З великої загальної кількості картин Сергія Каташова у Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї представлено лише п’ять. Це «Етюд задумливого хлопчика»(полотно, олія (22,5 х 27), «Весняний пейзаж» (папір, олія (36 х 23,3), «Лісовий пейзаж» (полотно, олія (35х 25), «Зелений пейзаж» (папір, олія (38 х 28,5) і «Гадяцький дворик» (полотно, олія (23 х 25,5).
Роботи не мають ні датування, ні інших надписів, які б вказували на місце створення, окрім самого лиш авторського підпису. Можемо припустити, що вони були виконані у гадяцький період творчості.
У 2025-му мистецька спільнота Гадяча відзначає 150-літній ювілей художника. З цієї нагоди у музеї було створено виставку Сергія Каташова «Не підлягає забуттю». Його роботи, нехай навіть не відреставровані, представлені на огляд у виставковій залі закладу.
По суті своїй – це невеличкі пейзажні замальовки. Тривалий час вони перебували у запасниках. Дивом уціліли і догукалися до нас із глибини столітньої тиші. Деякі з них – відверто пленерні етюди. Тут вгадується манера вихопити та встигнути зафіксувати мінливий день та відбитки напівтонів кольору, що створені його змінністю. Основну роль у передачі образного змісту робіт відіграє світло. У пленерному живописі саме воно і є головним компонентом стилістичного єства.
«Каташова хвилювала гармонія розвитку людини і природи, екологічність їхніх стосунків у процесі взаємодії, а також життя особистості та її побут. Він постійно спостерігав, досліджував, мислив, аналізував і знаходився у роздумах з приводу побаченого», – вважає член Національної спілки художників України Олексій Будник.
Весна і Гадяч на "Гадяцькому дворику"
Перед вами фрагмент типового гадяцького дворика. Ріг будинку, за парканом якого видніється затишне обійстя. Вірогідно, це частинка міста Гадяча періоду проживання у ньому Сергія Каташова. Від нижнього лівого кута картини і далі вгору по діагоналі композицію розділяє дерево, ніби розмежовуючи простір на дві частини. Тут природа і побут людини гармонійно поєднуються.
Сергій Каташов. "Гадяцький дворик"
У центральному фрагменті присадибного ансамблю, унизу будинку, вже зеленіють перші кущі. На них спрямована ринва для поливу рослин у період дощів. Відсутність яскравого сонця, сірувате затягнене небо, дерева що не мають листя – всі ці складові художнього твору говорять глядачеві про період зовсім ранньої весни.
Будинок жилий. Про це свідчать відчинені віконниці, доглянутий, критий залізом пофарбований у червоне дах і прилаштований на кутку ліхтар, яким послуговуються господарі у вечірній час доби.
Зачинена фірточка і паркан, що перетинає композицію по нижній частині картини, створюють враження приватності, закритого особистого простору. Вони дають лише можливість поглянути на дім, підглянути за чужим життям, але не зайти усередину. Нам, глядачам, від того лиш цікавіше.
За спогадами внучатої небоги дружини Сергія Каташова Галини Кулі, мешканки Зінькова, якій доводилися у дитячому віці бувати в Гадячі у гостях бабусиної сестри Олени Каташової, фрагмент цього будинку – дім самого художника.
