Останнім часом у Полтавській області значно почастішали обстріли, що призвело до зростання тривожності. 1 лютого 2025 року російські війська завдали ракетного удару по житловому будинку в Полтаві, внаслідок чого загинуло 14 людей, із них 3 дитини. 20 травмованих, із них 4 дитини. Вдалося врятувати 22 людини. Пройшло не так багато часу, як російські безпілотники атакували знову Полтавську область. У ніч на 11 лютого під ударом була газова інфраструктура у Миргородському районі. Унаслідок ракетного удару без газопостачання залишилися 9 населених пунктів Миргородського району. Влучань в обʼєкти цивільної інфраструктури не зафіксовано.
Якщо відверто, під час тривог більшість укриттів пустують. За майже три роки повномасштабної війни гадячани звикли до загроз і не завжди спускаються до сховища. Але за останні пів року ситуація змінилася: Повітряні Сили ЗСУ зафіксували 32 випадки руху ударних «Шахедів» та інших швидкісних цілей у напрямку Полтавської області, місцеві служби повідомляли про 18 випадків вибухів в області. Це приблизно на 70% більше, ніж за аналогічний період 2024 року.
Кожна нова тривога серед гадячан тепер супроводжується питаннями: «Прилетить чи ні?» Як результат, чимало людей відчувають страх та невпевненість у завтрашньому дні, адже не знають, коли і де може статися наступний удар. Особливо вразливими є люди похилого віку, діти та люди з інвалідністю.
Три роки війни, а укриття Гадяча все ще непридатні для перебування
Здавалося б, за три роки повномасштабної війни місцева влада мала б привести до ладу укриття, які повинні захищати людей. Однак їхній стан досі викликає серйозні занепокоєння. І справа не лише в тому, що ці приміщення не можуть убезпечити від ядерних чи хімічних атак — багато з них не здатні захистити навіть від уламків ракет чи артилерійських снарядів.
Жителі Гадяча скаржаться: більшість укриттів не відповідають базовим вимогам безпеки. Відсутність вентиляції, санвузлів, освітлення — це лише частина проблем. У багатьох приміщеннях панує висока вологість, неприємний запах та антисанітарія. Через це люди часто взагалі не спускаються в укриття під час повітряних тривог, адже вважають їх небезпечнішими за перебування на вулиці.
– Ключі від одного з укриттів у нашому районі є у пенсіонерки, яка через стан здоров’я не може не те що відчинити його, а навіть спуститися туди. Водночас ключі має ще одна сусідка, але й це не має сенсу — укриття в жахливому стані: волого, немає вентиляції, всюди бруд і сморід, — розповідає гадячанин Валерій.
– Навіть коли під час тривоги я на роботі, до укриття не йду. Так само й удома. Кажуть, що в лікарні хороше укриття, але не знаю. Пам’ятаю, як минулого літа лежала там із дитиною — за жодної тривоги нас ніхто не відправляв в укриття, — додає Надія.
Дехто намагався використовувати укриття раніше, але згодом відмовився від цієї ідеї.
– Я ходила в укриття раніше, але зараз — ні. Його стан критичний, і якщо туди щось прилетить, то це буде просто моя могила. Не бачу сенсу ризикувати, — ділиться Марина.
– Я не відчуваю себе в укритті більш захищеною, ніж поза ним, — зазначає Зоя.
Разом з тим, у місті є поодинокі укриття, які все ж відремонтували.
– Зробили укриття в багатоповерхівці житлового будинку для ліцеїстів №1: провели світло, встановили вентилятори, облаштували санвузли, лавочки, поставили воду. Ключі від укриття зберігаються в педагогів, які відчиняють зранку перед уроками й замикають після занять. Місцеві жителі давно туди не спускаються. Зачиняють укриття аби безхатьки не розкрали й не перетворили на безлад, — розповідає Валерій.
Втім, навіть у цьому укритті не вистачило коштів на оновлення всього необхідного.
– Просили, щоб замінили старі дерев’яні двері, бо вони вже непридатні. Але грошей не вистачило. Перед початком повномасштабної війни ми власними силами зробили бетонну стяжку біля входу, підремонтували двері. Коли почався ремонт укриття, балансоутримувач недоробив цю частину — знову через нестачу фінансування. Потрібно всього лиш завершити стяжку і поставити металеві двері, — пояснює чоловік.
На запитання, чи сам він спускається в укриття, Валерій відповідає:
– Раніше, на початку війни, ми ще спускалися. Зараз — ні.
Ситуація з укриттями в Гадячі залишається вкрай складною. Люди змушені або шукати безпечніші місця самотужки, або покладатися на власну удачу, бо користуватися аварійними приміщеннями неможливо.
Гадяцькі укриття: як міська рада закриває очі на проблему
Журналісти Гадяч.City надіслали запит до Гадяцької міської ради щодо стану укриттів у громаді. У відповідь отримали офіційний лист, у якому влада повідомляє про регулярні перевірки, облік 91 укриття та надсилання балансоутримувачам щодо вимог їх утримання.
До слова: балансоутримувачами протирадіаційних укриттів є комунальні установи, бізнес тощо. Утримання укриттів у готовності до використання за призначенням лежить на їхніх власниках. Ремонтують їх також власним коштом.
Проте реальність інша: більшість укриттів залишаються у жахливому стані – антисанітарія, сморід, непридатність для перебування людей. Міська рада стверджує, що здійснюються заходи з приведення споруд у готовність, але насправді вони залишаються такими ж занедбаними, як і раніше.
Замість реального вирішення проблем ми бачимо лише формальні відписки. Укриття – це питання безпеки, а не бюрократії. Громадськість має право знати, які конкретні кроки будуть зроблені, і вимагати не звітів, а реальних змін. Бо під час повітряної тривоги людям потрібні не «протоколи», а укриття, які врятують життя.
- Читайте актуальні новини від Гадяч.City у Telegram-каналі.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Гадяч.City у Facebook.
- Ми також є в Instagram.
- А ще дивіться улюблені інтерв'ю та опитування в TikTok й в YouTube.
