Цей текст мав би з'явитися ще на початку червня після трагічної історії із загибеллю мами та доньки у Києві, які не змогли потрапити в укриття, тому що воно було зачинене. Але на кінець червня матеріал ще більш актуальний, адже саме у найближчому укритті нам радять ховатися у разі вибуху на Запорізькій атомній станції.
"Зразково-показове" ПРУ
Гадячанка Марія Кучинська живе на першому поверсі одного із будинків Гадяча у районі Сарського. Саме у її квартирі знаходяться ключі від укриття, або ПРУ – протирадіаційне укриття, про що свідчить табличка біля входу і вказано, балансоутримувача — КП "Гадяч житло" — та телефон відповідального. Пані Марія сердиться, каже, що хоч і має багато років, але розуміє, яке воно має бути. Пропонує провести «екскурсію».
Марія Кучинська показує, що зробили у підвалі.
— А якщо вас не буде вдома, коли буде повітряна тривога, а людям потрібно буде спуститися, — запитую її.
— Ще одні ключі знаходяться у сусідки, — каже жінка. – Та і багато людей собі поробили ключі.
Пані Марія вмикає світло при вході. На піщаній «підлозі» валяється пір'я, а у повітрі витає запах сечі.
— То коти, бачте, тягають пташок,— каже жінка. Вона веде до «кімнат», де люди навесні 2022 року пересиджували повітряні тривоги.
Укриттям у цьому будинку служить звичайний підвал – у ньому є «секції», закріплені за кожною квартирою і два приміщення на близько 20 квадратів. Марія Кучинська проводить до одного із них. Довго шукаємо вмикач. Намацує, щось клацає, але світло не з’являється.
— Треба, мабуть, світити, бо щось не хоче, — говорить жінка.
У слабкому світлі ліхтарика на смартфоні зі стіни дивляться Ісус Христос і Матір Божа.
— Та то я із дому принесла, щоб хоч якась надія була, — каже десь у темряві позаду жінка.
А ось в іншому приміщенні світло вже є. Стоять лавочки та стіл, поруділа вода у п'ятилітровій пет-баклажці. Сусіди нарізали «пеньків» із деревини, щоб можна було сидіти. Жінка показує «вентиляцію»:
— Як ми тут сиділи, це ж рання весна була, звідси таке дуло. Ми приносили і подушки, і доріжки, щоб затулити. Тоді багато людей у нас похворіло.
Як виявилося пізніше із рейду по укриттях Гадяча, ПРУ у будинку пані Марії можна назвати навіть зразково-показовим. Тут зробили проводку, привезли лавочки, хоча жінка говорить, що довелося приносити й свою. А ось із чим біда, так це із туалетами.
Цю багатоповерхівку будували ще у 80-х роках 20 століття й здали в експлуатацію на початку 90-х. Пані Марія пригадує, що її чоловік працював сантехніком і розповідав, що тут були туалети. Імовірно ми їх знаходимо – по характерній фарбуванню стін, квадратурі приміщення й залишкам перегородки можна припустити, що там можна було сходити в туалет. Поряд із «туалетною» ще одне маленьке приміщення. Можливо, душова кімната. Далі пані Марія не проводить, каже, все захаращене.
Ймовірно, залишки туалету
Страх і огида у Гадячі
Із Сарського дорога на Черемушки. Тут побудовані відносно нові житлові будинки, а отже, можливо, там кращі умови й у підвальних приміщеннях. І перше ж могло б стати місцем для гонзо-репортажу у стилі фільму «Страх і огида в Лас-Вегасі». Саме після цього підвалу прийшла думка, що це погана ідея ходити на такі завдання без супроводу. Величезні мухи, сміття, старий пожовтілий матрац і запах падалі, що мимоволі наводить на думку, а чи не могло це бути місцем злочину. Плюси цього підвалу (а це таки був підвал, а не ПРУ) – те, що він відчинений і те, що після нього думаєш, що життя прекрасне.
Люди зносять до підвалів непотріб і мертих тварин.
Поряд із входом до підвалу із важкими торбами йде жінка. Каже, що у цьому будинку живуть її діти, а ось під час повітряної тривоги перечекати її ходили у 88-й будинок.
Останні під’їзди у цьому здавали в експлуатацію у цьому будинку у 1995 році, але підвали у такому ж "жалкому стані", як і в старіших будинках. Укриття у підвалах робили самі його жителі, розповідає Оксана, яка "відповідальна" за укриття у їхньому будинку. Оксана каже, що з одного підвалу вивезли вантажівку сміття. А у сусідньому будинку у підвалі смердить розкладанням плоті.
Безпритульні ще задовго до початку повномасштабного вторгнення облаштовували укриття.
— А ви думаєте, у нас краще пахне? Тут каналізація, — каже Оксана. – Вона веде до укриття. В кімнаті стоїть стіл, лежак, на трубі висять якісь червоні ковдри, на стіні зелені арлекінські шпалери, що відстали від стіни біля стелі.
— То ще як тут жили бомжі, то вони поклеїли, — каже жінка. — Вони довгенько тут жили.
Оксана веде до дев’ятого під'їзду: показує, де мали бути цегляні перегородки. Розповідає, що у десятих роках ці перегородки розібрали, а цеглу вивезли.
Того дня ми пройшлися по близько 20 укриттях. Але не лише ходили, а й запитували людей чи спускаються вони в укриття під час тривоги. Більшість опитаних відповідали, що спускалися в укриття аж навесні минулого року.
Результати перевірки укриттів
Після трагедії у Києві в Україні ініціювали перевірку укриттів. На Полтавщині така перевірка проходила протягом 2-7 червня. Під час брифінгу начальник відділу обласного управління ДСНС Олександр Мусійко повідомив, що 20% укриттів на Полтавщині визнали непридатними для використання.
Щодо її результатів ми звернулися до директора КП "Гадяч житло" Віталія Узнадзева. За його словами, комісія перевіряла ПРУ лише на вільний доступ, тобто чи вони відчинені.
— Було два зауваження, на які склали акти, ми їх врахували, — каже Віталій Узнадзев.
У 2022 році на облаштування укриттів виділили 1 мільйон гривень. Але це дуже мало для 28 ПРУ у громаді.
— Ми лише сміття вивезли на цей мільйон. А були такі підвали, що ми прибирали по тричі, люди все одно увесь непотріб зносять до підвалів, де облаштовані укриття. У нас нещодавно був виклик: люди скаржилися, що щось смердить із підвалу. Виявилося, хтось виніс туди мертвих котів. Інша стаття витрат на облаштування це зробили проводку. Щоб робити щось більше потрібно більше коштів. Ми зробили розрахунки, скільки потрібно грошей, аби привести їх до ладу. Там дуж велика сума, — каже Віталій Узнадзев.
А як в інших
Гадячанин Костянтин Дятлов вже багато років живе в Ізраїлі. Розповідає, що на щастя, ще жодного разу не доводилося користуватися укриттям. Це не підвали, як зазвичай в Україні, а спеціально побудовані приміщення. Вони увесь час відчинені, а доглядом за ними займається місцева влада.
А ось у школі є бомбосховище. Воно облаштоване на першому поверсі. Там є все необхідне, для того, щоб там можна було провести кілька днів: вода, туалети, є сухпаї та спальні місця.
Українцям можна лише заздрити. Але мало хто знає, що Ізраїльська держава почала турбуватися про свій захист ще із 50-х років минуло століття.
