Традиційні українські ремесла, такі як вишивка, є важливою частиною національної ідентичності. Вони розповідають про історію та культуру українського народу. Важливо, щоб ці традиції зберігалися та передавалися наступним поколінням. А ще продовжували своє життя у сучасному світі. Гадяцька сорочка, яка торік стала елементом нематеріальної культурної спадщини, представлена у багатьох українських музеях. Але її місце точно не обмежене лише музейними закладами чи приватними колекціями. Гадяцька сорочка має ходити вулицями міста, її мають надягати на свята чи урочисті події. В Україні чимало майстринь займається гадяцькою вишивкою. А ось із самої Гадяччини дуже й дуже мало. Торік ми розповідали про майстриню із Петрівки-Роменської Ірину Ніженець, а сьогодні, у День вишиванки — про гадячанку Людмилу Шкаревську, яка відтворила гадяцьку сорочку столітньої давнини.
Від картини бісером – до вишиванки для мами
Від початку року росіяни засмічують соцмережі, переважно, Тік Ток, відео про російські вишиванки. Багатоманіття таких сорочок, серед яких і українські (або як їх називають росіяни, «южнорусские») вони ілюструють й фото сорочками, які вишиті брокарівською вишивкою. Ми можемо лише усміхнутися: багато чого ви не знаєте!
Насправді українська вишивка набагато складніша і символічніша. Наприклад, на нашій гадяцькій сорочці могло бути до 20 різноманітних узорів.
— Деякі узори можуть бути дуже схожими. Але лише майстер своєї справи може знати, їхні особливості і різницю, – говорить Людмила Шкаревська.
Торік вона вишила свою першу гадяцьку сорочку. Хоча до цього голку і нитки у руках тримала ще у дитинстві. Зізнається, перехід від хрестика до узорів гадяцької сорочки був трохи складним.
— Нас навчали вишивати на гуртку у будинку дитячої творчості. Хрестиком і гладдю. А потім коли донька пішла навчатися у ліцей, нам дали завдання вишити картину бісером. Але щоб вишила донька, мені самій потрібно було навчитися, а потім навчити дитину. Це все ми робили за уроками у YouTube – як зробити гарний виворіт, як переходити, перетягувати, щоб бісеринки трималися. Картину ми вишили. Мені сподобалося. Потім я вишила картину для себе. Потім – великодній рушничок для мами. І тут моїй доньці знадобилася вишиванка у школу. Зазвичай ми або купували, або її вишивала прабабуся дитини. Але я вирішила спробувати вишити самій. Я купила заготовку — орнамент вибитий на тканині, потрібно лише було вишити його хрестиком. Але мені не сподобався такий метод, оскільки малюнок був нанесений нерівномірно і хрестик тоді виходив не дуже гарний, – розповідає Людмила.
Після того жінка вишила сорочку вже на чистій тканині й для мами — як орнамент взяла узор від рушника із червоно-чорними трояндами, який зберігався у родині. Схему вишивки розробила сама, хоча, як зазначає Людмила, це можна зробити через спеціальні програми. Але вона вирішила принципово пройти всі етапи створення вишиванки самотужки. Також Людмила вишила сорочку для своєї сестри – білим по білому. Але беззаперечною «перлиною», яку створили руки Людмили, є гадяцька сорочка.
Сорочка із бабусиної шафи
Знайомство із гадяцькою сорочкою у Людмили почалося із музейних експозицій. Одного разу до неї приїхала сестра і вони вирішили піти до гадяцького музею на екскурсію. Там їхню увагу найбільше привернули старовинні сорочки – як виявилося, гадяцькі.
— У мене від бабусі не залишилося ніяких сорочок, щоб я могла їх порівняти із тим, що я побачила у музеї. Але ми поїхали до чоловікової бабусі у село – Сари. І зайшла у нас розмова про сорочки. Я їй розповіла про сорочки, які бачила у нашому музеї. А вона й говорить: «У мене є така». І дістає цю гадяцьку сорочку. Вона передавалася із покоління до покоління, аж до бабусі чоловіка, – розповідає жінка.
Якраз у цей момент Людмила була у пошуках «своєї» вишиванки – начебто подобалися різні варіанти, але справа до покупки ніколи не доходила.
І у момент «зустрічі» із гадяцькою сорочкою Людмила зрозуміла, що ось вона, та сама, яку б вона хотіла носити. І не просто носити, а й власноруч вишити.
Унікальний узор, унікальний колір
Людмила забрала сорочку у Гадяч. Випрала, вивітрила і стала прискіпливо вивчати узори, часом переглядаючи уроки у YouTube.
Людмила зізнається, що створити схему узору було досить важко. Не було й готової схеми – виявилося, що на бабусиній сорочці він унікальний. Вона навіть звернулася до майстрині Лідії Бебешко, але й у неї не було такої схеми.
— Я не бачила жодного узору, який би відповідав тому, що на цій сорочці. І я собі сказала: ну якщо немає схеми, то що, я сама її не зроблю? – каже Людмила.
Також Людмила поставила собі за мету відтворити колір, такий же, як на бабусиній сорочці. Тож довелося досить довго шукати і підбирати пряжу. Але і з цим завданням Людмила також впоралася. Тож після тренування на кількох зразках, нарешті старовинний узор з’явився на новій тканині. Але постало ще одне завдання – зібрати сорочку. Традиційно гадяцька сорочка збирається, або її елементи зшиваються, вручну. І можна сказати, що це навіть ціле окреме мистецтво. Тому деякі майстрині віддають вишиту тканину іншим майстриням – які спеціалізуються саме на збиранні сорочок.
Але Людмила вирішила, що може зібрати сорочку теж самотужки.
— Традиційно гадяцьку сорочку зшивали уставковим кроєм. Але свою я зібрала за кроєм з рукавом пришитим по основі. Пізніше ще придбала два майстер-класи зі збирання сорочок, які хочу втілити, – говорить Людмила.
«О, так це на вас гадяцька сорочка»
Наснаги вишивати гадяцьку сорочку давав образ, який придумала собі жінка: у неї була спідниця і її чудово доповнювала б саме ця гадяцька сорочка. Тож її мрія таки здійснилася.
— Мені так хотілося так одягтися на Великдень до церкви. І знаєте, були люди, які говорили. «О, так це на вас гадяцька сорочка», – каже Людмила.
За її спостереженням Людмили популярність гадяцької сорочки тільки зростає. Ці сорочки створюють майстрині із усієї України. Але, зазначає, Людмилі хотілося б, щоб й на самій Гадяччині більше людей відроджувало гадяцьку сорочку, щоб було своєрідне комюніке, яке б популяризувало традиційну вишивку нашого краю. Звісно, техніка узорів гадяцької сорочки набагато складніша за хрестик, вимагає більше часу і навчання, але всього…
—… можна навчитися. Є уроки на YouTube є багато майстер-класів і майстрів – можна знайти свого вчителя, є безкоштовні схеми, є схеми, які можна купити. Лиш було б бажання відтворювати гадяцьку сорочку, аби вона й далі продовжувала жити, – переконана Людмила.
