Письменника Михайла Булгакова визнали символом російської імперської політики, а перебування в публічному просторі пам’ятників, пам’ятних знаків, топографічних та географічних назв на його честь є пропагандою імперської політики росії, пише Гадяч.City
Джерело: Український інститут національної пам’яті
Експертна комісія Українського інституту національної пам’яті вважає, що Михайло Булгаков, попри те, що жив у Києві, зневажав українців та українську культуру, ненавидів українське прагнення до незалежності та негативно відгукувався про становлення Української держави та її очільників.
Ненависть до України плекалася із родини Булгакова — попри те, що його називають киянином, його батько був цензором із Орловської імперії та займався утисками української культури.
Українці і Україна у творах Михайла Булгакова
У творах письменника немає жодного позитивного персонажа-українця, кажуть в Українському інституті нацпам’яті. Натомість він пародіює чи глузливо перекручує українську мову, глузує з української автокефальної церкви та заперечує саме існування української нації.
Зокрема, оповідання «В ніч на 3-тє число» має антиукраїнську спрямованість через «гротескне зображення» воїнів 1-ого полку української Синьої дивізії.
А в романі «Белая гвардия» устами Алєксєя Турбіна Михайло Булгаков так репрезентує своє ставлення до очільника Української Держави гетьмана Павла Скоропадського:
«Я б вашего гетмана … за устройство этой миленькой Украины, повесил бы первым! Хай живе вильна Украина вид Киева до Берлина! Полгода он издевался над русскими офицерами, издевался над всеми нами. Кто запретил формирование русской армии? Гетман. Кто терроризировал русское население этим гнусным языком, которого и на свете не существует? Гетман. Кто развел всю эту мразь с хвостами на головах? Гетман». На жаль, в шкільній програмі залишили твори Булгакова.
Булгаківські описи вояків Армії УНР («петлюрівців») є джерелом пізніших їх карикатурних зображень у комуністичній пресі, а після повної реабілітації письменника в СРСР його тексти, які підтримали парадигму російського шовінізму, значною мірою сприяли формуванню антиукраїнської кампанії в РФ, стали одними з каталізаторів сьогоднішньої російсько-української війни.
В оповіданні Булгакова «Я убив» комісія інституту національної пам’яті вбачає наративи нинішніх кремлівських пропагандистів Олександра Дугіна, Володимира Соловйова та Ольги Скабєєвої. Крім того, там кажуть, що цей твір перегукується із теперішніми закликами до нищення українців та містить ідеологію фашизму.
Михайло Булгаков упереджено й виразно негативно ставився до всього українського – українців, їхньої мови, культури, права на власну державу тощо, а його творчість безпосередньо пов’язана з глорифікацією російської імперської політики та неприхованою українофобією. Присвоєння його імені географічним об’єктам, назвам юридичних осіб, об’єктам топонімії, а також встановлення на його честь пам’ятників та пам’ятних знаків в Україні було втіленням русифікації– складової російської імперської політики, спрямованої на нав’язування використання російської мови, пропагування російської культури як вищих, порівняно з іншими національними мовами та культурами, витіснення з ужитку української мови, звуження українського культурного та інформаційного простору.
