Світлана Астапчик — учителька зарубіжної літератури Гадяцької спеціалізованої школи І- ІІІ ступенів №2 імені Михайла Драгоманова. Її досвід роботи — майже 30 років. На початку своєї кар’єри вона викладала російську літературу, пізніше стала вчителькою нового предмету, який з’явився в українських школах після відновлення незалежності України — зарубіжної літератури і тепер вже навчатиме дітей за оновленим курсом цієї дисципліни. Журналісти Гадяч.City поговорили з пані Світланою про вилучення російських авторів та місце російської літератури у світовій.
Вчитель має академічну свободу
— З моменту вторгнення росії до України вчителі зарубіжної літератури самостійно не чекаючи вказівок почали замінювати твори російських письменників. У нас є академічна свобода вчителя, де ми можемо замінювати один твір іншим або вилучати для розвантаження або додавати години для вивчення іншого твору. 7 квітня відбувся круглий стіл за участю учителів-словесники України.
Будуєш словом, руйнуєш ділом
Так збіглося, що саме під час російського вторгнення школярі у деяких класах почали вивчати твори російських письменників. Але це морально було важко викладати нам, а дітям сприймати. Особливо у старших класах. Умови стали такі, що довелося відмовитися не лише від російської, а й білоруської літератури та навіть творів тих країн, які підтримують агресію росії проти України. Наприклад, «Алхімік» Паоло Коельйо, якого вивчали у 11 класі.
У Григорія Сковороди є чудовий вислів: «Годі побудувати щось словом, коли ти сам те саме руйнуєш ділом». Цей вислів чудово підходить для наших сусідів. Росіяни самі примусили українців відмовитися від російської літератури. І це не перший приклад, коли твори забороняли для вивчення у школах. Наприклад, німецька література надзвичайно багата, але Гете після закінчення Другої світової війни був заборонений у радянській школі і для вивчення повернувся лише у 1960 році. А Бертольд Брехт — аж на початку 80-х.
Зарубіжна література: чи можна обійтися без російських авторів
Зарубіжна література — це предмет своєрідний. Він вивчає здобутки, найкращі зразки світової літератури. Світова література – це сукупність усіх творів літератур народів світу. Тому у зарубіжній літературі вивчається дуже велика кількість творів інших народів. До 1991 року в українській школі не було такого предмета. Він з’явився лише після відновлення незалежності України. До 1991 року в українській школі вивчали українську літературу як окремий предмет і російську літературу як окремий предмет. З проголошенням незалежності на європейську літературу відводилося 40%, на літературу США і Канади — 7,7%, Латинської Америки приблизно 1%. А російська література становила десь 40% навчального плану.
Після Революції Гідності в курсі зарубіжної літератури залишалося десь 10% російських авторів: у деяких класах трохи менше, у деяких класах трохи більше. Наприклад, у 8 класі відтоді не вивчали твори російських письменників. Найбільше їх залишалося у старших класах.
Тож при 10% нам буде не складно замінити твори російських авторів. Наприклад, по одній темі діти вивчають 2-3 твори. І вчитель на свій розсуд та на запит учнів він може вибирати, який твір вивчати.
Виключать не лише російських авторів
Із навчальної програми виключать не лише російських авторів, а й білоруських. Зокрема, твір «Альпійська балада» Василя Бикова. Хоча цей письменник теж постраждав від тоталітаризму і був заборонений для вивчення у школах за радянських часів. Ми його почали вивчати лише після 2014 року. Також не буде авторів, які підтримують путінський режим, наприклад, Паоло Коельйо та його «Алхіміка». Сумуватимемо за Пастернаком, його доля також склалася жахливо в умовах тоталітарного режиму.
Якщо говорити про перерозподіл російської літератури та інших країн, то немає творів письменників балтійських країн. У старших класах Сербія представлена лише одним твором — «Скляний равлик» Милорада Павича. Чеська література представлена двома творами, причому один твір вивчається у 6 класі. А ось у Карела Чапека є твір «Війна саламандр» – про виникнення нацизму. Польська література представлена Адамом Міцкевичем, Константом Галчинським, Барбарою Космовською.
Чи унікальна російська література?
Як зазначалося, вибір творів для зарубіжної літератури базується на кращих зразках світової літератури. Серед російських письменників за кордоном найбільш відомий Достоєвський. Щодо Пушкіна, він менш вагомий у світовій літературі. Його кумиром був Байрон, але Байрон набагато більше значуща постать для світової літератури, ніж Пушкін. Хоча для російської літератури Пушкін став родоначальником.
Або, наприклад Олександр Грін. У школі вивчають його твір «Пурпурові вірила». Це прекрасна казка-феєрія. Але якщо говорити про Гріна у світовому контексті, то за кордоном про нього майже ніхто не знає.
А як же Достоєвський?
У школі вивчали «Злочин і кару» Достоєвського. Теорія Раскольникова жахлива. Дуже тішило те, що наші діти розуміли, що його шлях нікуди не веде. Але все ще залежить й від вчителя, від його світогляду та життєвої позиції і як теорію Раскольникова він подаватиме на уроці.
Достоєвського зараз пропонують вилучити й більше уваги зосередити на творі Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея». Раніше його вивчали на уроках зарубіжної літератури, потім — перенесли до позакласного читання. Тепер знову повернули до основної програми.
Чи є в шкільних бібліотеках сучасні автори
У курс зарубіжної літератури додають твори, які розкривають проблеми підлітків. Раніше такі теж були, але в обмеженій кількості. А ось протягом останніх 15 років з’являється багато сучасних письменників, які наголошують на проблемах перехідного віку. Наприклад, «Маргаритка – моя квітка» німецької письменниці Крістіни Нестінгер – про дівчинку, яка була незадоволена своєю зовнішністю. Або «55 кіло надії» Анни Гавальди – про хлопчика, який не хотів йти до школи.
У бібліотеках є книги авторів класиків. Їх достатньо. А ось творів сучасних авторів, особливо у шкільних бібліотеках мало. Знайти їх можна в інтернет-магазинах. Зрозуміло, що це досить незручно, адже книгу краще читати «живу».
Крім того, наші діти не дуже хочуть іти в бібліотеки. Їм зараз зручно послухати аудіокнигу, а потім переглянути фільм, щоб порівняти.
Якими творами замінять російських письменників
Робоча група з оновлення змісту навчальних програм із зарубіжної літератури шкільної програми 6-11 класів ще 13 червня внесла зміни до курсу зарубіжної літератури у школах. Цей документ пропонує замінити байки Крилова на байки Жана де Лафонена. Замість Чехова читати О. Генрі та Анну Гавальду. У 7 класі вивчати не билини, а балади – про Короля Ліра, Робін Гуда тощо. Замість «Альпійської балади» Василя Бикова у програму з'явиться «Хлопчик у смугастій піжамі» Джона Бойна, «Діти Ноя» Е.Е. Шмітт.
«Пурпурові вітрила» Олександра Гріна замінять на «Маленьку книжку про любов» Ульфа Старка. Також виключать з програми твори Костянтина Симонова. У 9 класі не будуть вивчати «Євгенія Онєгіна» та любовну лірику Пушкіна. Натомість на вибір учителя будуть вивчати один з творів серед чотирьох запропонованих: «Гордість і упередження» Джейн Остін, «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте, «Собор Паризької Богоматері» Віктора Гюго чи «Серце пітьми» Дж. Конрада. Також з курсу вилучили Лермонтова та Булгакова. А ось Гоголя, Короленка і Таїра Халілова рекомендують перенести до навчальних програм з української літератури.
Водночас рішення щодо виключення з навчальних програм таких російських авторів, як Бориса Пастернака, Льва Толстого та Федора Достоєвського, ще остаточно не ухвалили.
— Рішення ще не ухвалено. Нам тільки у п’ятницю надійшов проєкт експертної групи, і ми його офіційно ще не вивчали. Але найближчим часом ми його оприлюднимо і ухвалимо рішення", — заявив міністр освіти Сергій Шкарлет.
Що думають про предмет зарубіжна література та російських авторів учні
Єлизавета Харченко нещодавно завершила навчання у міській школі №3 імен Івана Виговського. Має найвищу відзнаку за успіхи у школі — золоту медаль. Про курс зарубіжної літератури говорить, що тривалий час її улюбленою книгою була… «Війна і мир» Льва Толстого. Аж поки росія не вдерлася в Україну.
Фото: Фото із особистого архіву Єлизавети Харченко
— Після вторгнення росії до України я змінила свою думку про російську літературу. Зараз я вважаю, що її не повинно бути у шкільній програмі, — говорить Ліза. — Хоч вона навчала нас, своїх громадян — жителів росії, вона не навчила нічому.
Сама дівчина вважає, що у літературі повинно бути більше творів, які мотивують.
— Наприклад, я прочитала книгу мами Ілона Маска Мей Маск «Жінка, яка має план». Ця книга мені дуже сподобалась. У ній Мей Маск ділиться порадами, які вона засвоїла протягом свого життя попри удари долі. Фактично, це книга про успіх. Тому я вважаю, що діти мають вивчати такі твори у школі, які б показували, що у житті не варто опускати руки, а йти до своєї мети, — говорить дівчина.
