З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну Національна гвардія України стала однією із частин Сил оборони, які стримувала і стримує нині російських окупантів. Як і Збройні сили України, Національна гвардія України має свій день — 26 березня. Сьогодні ми розповідаємо про нацгвардійця Едуарда Дзюбу, який із перших годин повномасштабної війни пішов захищати Україну.
Виконує задумане 10 років тому
Едуард родом із Полтави. Але вже міцно пов’язаний із Гадячем — звідси його дружина Світлана. Йому 33.
До повномасштабного вторгнення чоловік працював у Києві водієм — за 12 років встиг об’їздити усю Україну і побачити, яка його країна.
24 лютого 2022 Едуард прокинувся досить о 5-й ранку від вибухів.
— Я спочатку подумав, що це салюти. Але які можуть бути салюти взимку, — говорить чоловік. Він був серед тих, хто у перші дні повномасштабного вторгнення стояв у довгих чергах до територіального центру, аби стати на захист України. Але була одна "проблема" — чоловік був зареєстрований у Полтавському ТЦК. І доки вирішувалися паперові питання, Едуард не сидів склавши руки.
Оскільки працював водієм, то почав возити продукти, допомагав з евакуацією цивільних із Ірпеня і стояв на блок-постах, допомагав хлопцям. А на початку травня 2022 року офіційно був мобілізований.
Власне, так, аж через 10 років Едуард зміг виконати свою місію. А річ у тому, що ще під час вторгнення росіян у Донецьку і Луганську області, чоловік уже тоді рвався на фронт.
— Я не служив у армії. Але коли почалася війна на Донбасі я тоді теж хотів воювати. Але мій батько заховав усі документи, щоб я не зміг піти у військкомат. Ні військового квитка, ні паспорта. Він мені говорив, що я встигну ще навоюватися. Я ті документи, мабуть, знайшов аж за півтора місяця. Але тоді я вже "перегорів", жив своїм звичним життям. Але бачте, як у житті буває. Виходить, що я зараз виконую те, що задумав собі десять років тому, — говорить нацгвардієць.
Водій, який став снайпером
Едуард розповідає, що навіть не задумувався, коли йшов до ТЦК до якої сили оборони потрапить.
— Я розумів, що іду в одну сторону, повернення немає, бо це війна. А куди я потраплю, це вже не важливо. Нацгвардія? Хай буде Нацгвардія. Спочатку я мав бути водієм, оскільки маю й відповідну професію. Крім того, пройшов навчання на радіаційну, хімічну та біологічну розвідку. А під час несення служби помітили, що я влучно стріляю. Тож я пройшов навчання на снайпера та й зараз відточую свої навички, — каже чоловік.
Й пояснює, що функції снайпера не лише у тому, щоб ліквідувати ворога.
— Ціль снайпера не лише вистрілити. У моїх функціях розвідка, спостереження. Мені дають дозвіл на вогонь, якщо я визначив ціль — розповідає Едуард.
Едуард говорить, що робота снайпера важка ще й тому, що потрібно увесь час відпрацьовувати навички — і в дощ, і сніг, вдень і вночі.
Зараз нацгвардієць разом із побратимами стоїть на кордоні із росією. Вони тримають оборону 24 на 7 і як каже Едуард готові до теплого прийому окупантів. Єдине чого не вистачає — це дрони. Дружина Едуарда Світлана відкрила збір на покупку цих необхідних пташок війни. Підтримати фінансово Світлану можна за реквізитами:
Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/41CQ5GUM7
Номер карти моно: 5375 4112 1437 6365
Карта приват: 4149499145783088
PayPal: [email protected]
Карта для міжнародних переказів:
IBAN: UA723052990262076400945404798
