З початку агресії росії проти України домашнє насильство нікуди не поділося. Статистика показує на збільшення випадків та звернень жертв до поліції.

Так за 2023 рік з 2 053 громадян, які вчиняли домашнє насильство, було 85 жінок. У 2022 році 36 жінок (з 1 116 громадян), а у 2021 — 68 жінок (з 1 870 громадян). А ось за останні пів року 2024-го працівники поліції отримали на гарячу лінію "102" 161 повідомлення від потерпілих. З них заявників: жінок – 126, заявників чоловіків – 35.

Домашнє насильство, як і раніше, поруч, у сусідньому будинку, квартирі… Найближчий приклад: 19 грудня минулого року пізно увечері посварилося подружжя. Вже прямо в ліжку чоловік наніс близько семи ударів по голові та обличчю. Потім схопив дружину за нижні кінцівки, стяг з ліжка та витяг з будинку. Й навіть надворі продовжував бити. Згідно із висновком судово-медичного експерта, жінка отримала чотири групи легких тілесних ушкоджень.

Отож домашнє насильство залишається проблемою в нашій країні. Психологиня Людмила Пуць стверджує, що війна – не привід терпіти насильство.

Автор: Анна Завийборода

"Важливо розуміти, що чоловіки мають ті ж самі почуття, що й жінки. І коли їх пригнічують або забороняють виражати емоції вони шукають вихід. Іноді це виявляється у формі агресії проти рідних"

— Війна, безперечно, провокує домашнє насильство. Як розпізнати, що ось зараз кохана людина перетвориться на звіра?

— Війна – це жахлива ситуація, що приносить стрес .У нашій країні немає людей, які б залишилися осторонь подій. Навіть якщо вони втекли з прифронтових місць чи навіть перетнули кордон, вплив війни на них не зникає. Війна торкнулася всіх – тих, хто бере участь, хто намагається від неї уникнути, і тих, хто допомагає, хай то в окопах, лікарнях чи в іншій країні з дітьми.

— Жінки плачуть, діти плачуть, а деякі чоловіки зривають злість на близьких, особливо після порції алкоголю, — адже так?

— Можливо, і так. Проте, світ швидко змінюється, соціум розвивається, і уявлення про чоловіків також еволюціонує. Чоловікам, подібно до жінок, властиві різні емоції. Часто чують фрази типу: "Ти мужик, козак, не плач!" Однак важливо розуміти, що чоловіки мають ті ж самі почуття, що й жінки. І коли їх пригнічують або забороняють виражати емоції, ці почуття, такі як страх, гнів, сором, чи відчуття провини, шукають вихід. Іноді це виявляється у формі агресії спрямованої на тих, хто найближчий.

"Жінки можуть бути аб'юзерами… Але частіше агресором виступає чоловік"

— Страждають від того, хто злетів з котушок, насамперед члени родини?

— Страждають ті, хто не дасть здачі.

– Якщо чоловік перетнув межу, чи відразу телефонувати в поліцію, чи є інший спосіб заспокоїти?

— Так, але коли виявляється, що з'явилася агресивна та очевидно неприйнятна поведінка щодо членів родини, яку раніше не спостерігалося, розумно розглянути можливість звернутися до фахівця, такого, як психолог, психотерапевт, або використати послуги соціальних служб чи волонтерських проєктів.

— Зазвичай суб'єкт домашнього насильства — чоловік, а об'єкт — жінки та діти. Чи буває навпаки?

— Так, буває. Жінки можуть бити, погрожувати, забирати гроші… Але частіше агресором виступає чоловік.

— Як нейтралізувати домашнього насильника? Як не спровокувати агресії?

— Не дивуйтеся, але важко викликати агресію у людини. Якщо хтось вирішив чимось вам докоряти, він завжди знайде привід.

— За Вашим спостереженням, чи стало більше насильства в сім’ях, порівняно з мирним часом?

— Війна – це такий чинник, що привертає увагу до всіх негативних речей в суспільстві. Менше інструментів для утримання агресії. Зараз є війна, і людське життя, яке раніше вважалося абсолютною цінністю, втрачає свою вагу. Щодня ми чуємо статистику – стільки загиблих, стільки поранених, втрати сімей. Можливо, мало хто приділяє увагу психологічному насильству: образи, крики – це не вбивство, правда ж?

— Із якими розладами ви зараз маєте справу частіше, ніж у мирний час?

— Я не лікар-психіатр. Тому — з погляду психолога. Часто над українцями тяжіє комплекс провини. Над тими, хто воює, хто не воює, хто волонтерить і хто не волонтерить.

Куди звертатись в разі вчинення домашнього насильства?

Домашнє насильство є кримінальним злочином, відповідальність за який визначена, у тому числі ст. 1261 КК України.

Найперше, куди потрібно звернутися за допомогою – це поліція. Ви можете викликати поліцію за телефоном 102 або звернутися особисто до райвідділу та написати заяву.

Якщо ви потребуєте консультації, боїтесь звертатись до поліції з даного питання чи з інших причин, то можете зателефонувати на номери гарячих ліній, де вам нададуть роз’яснення та консультування:

  1. Національна "гаряча лінія" з питань протидії насильству та захисту прав дитини 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного) – безоплатно зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України;
  2. Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 005, або з мобільного 116 123 вона працює цілодобово;
  3. Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству 1547;
  4. Урядовий кол-центр 1545;
  5. Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103 (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безплатний).

Крім того, отримати правову допомогу можна дистанційно:

  1. скористатися мобільним застосунком «Безоплатна правова допомога», завантаживши його через Google Play чи App Store, або завантажити мобільний застосунок «Твоє право»;
  2. у месенджерах Телеграм та Вайбер;
  3. у кабінеті клієнта на сайті системи БПД;
  4. правові консультації також можна переглянути на довідково-інформаційній платформі правових консультацій WikiLegalAid.
Соціальні працівники та психологи надають екстрену і планову допомогу як місцевому населенню, так і внутрішньо переміщеним особам.
Читайте також: Від слів до бійки: як зрозуміти, що над вами вчиняють домашнє насильство
Читайте також: Людмила Пуць: "Війна не скасовує потребу протидіяти домашньому насильству"
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися