Хтось народився у Гадячі, для когось він став другою батьківщиною, хтось тут знайшов прихисток від війни. Кожен наш містянин — корінний чи для того, кому він став рідним, вкладає у своє місто своє значення. Журналісти Гадяч.City запитали жителів нашого міста, за що вони його люблять.
Історія Гадяча
Гадяч налічує майже 500 років історії. Перша письмова згадка датується 1533 роком — місто позначене на карті "Границі Литовської Русі у 1533 році" Проте ймовірно, поява Гадяча пов’язана із будівництво Посульської оборонної лінії. Тому історія Гадяча може сягати Х-ХІІІ століть. Протягом п’яти років — із 1663 по 1668 рік за гетьманування Івана Брюховецького — Гадяч був гетьманською столицею. Та й перший євроінтеграційний документ — договір 1658 року між Гетьманщиною, Річчю Посполитою та Великим князівством Литовським. У Гадячі народилися, жили і працювали видатні громадські діячі.
Тому для більшості респондентів саме історія Гадяча є визначальним фактором любові до рідного міста.
Гадячанка Ірина Орлова: "Компактність, поруч ліс і річка. Багатюща історія. Місто не раз ставало центром історичних подій України та Європи. А імена земляків - то взагалі окрема гордість".
Користувачка Аліна Конотоп: "Місто подарувало Україні Олену Пчілку".
Користувач Hunter Daf "Гадяч — в першу чергу люди, в другу — природа, в третю — історія".
Місто дитинства
Чи найбільше гадячан назвали причиною любові до свого міста те, що воно стало місцем їхнього народження і часів дитинства.
Лілія Дмитренко: "Рідне місто, тут пройшло дитинство і юність"
Віра Денисенко: "Люблю Гадяч, бо це моє рідне місто. Це красота".
Віра Волченко: "Люблю м. Гадяч, бо воно рідне і найкраще!"
Наталія Левченко:"Моє рідне місто Гадяч тому, що тут народилася росла працювала все бачила роками, як змінювалося наше місто, ставало красивішим. Маленьке компактне вічно квітуче зелене, зараз дуже красивий наш парк і взагалі багато чудових місць. Як же його не любити? Головне, щоб люди підтримували чистоту."
Ніна Усенко: "Там народилися мої дітки".
Олена Гейко: "Рідне місто - в ньому подобається ВСЕ, а те ,що не подобається потрібно змінювати спільними зусиллями".
Іван Кузнецов: "Тому що це моя батьківщина".
Валентина Дейна: "Що ми тут народилися, виросли, працювали. Є багато гарних людей, друзів, знайомих. Гарні вчителі. Люди тут працелюбні, доброзичливі. Волонтери у нас найкращі. Природа в нас казкова:Лесин гай, ліси, ріки.Місто козацької слави. У нашому місті гарно, тихо, спокійно(майже). Якби ще влада піклувалася про місто та містян, було б, як в Бога за пазухою!"
Ніна Ященко: "Місто моєї Батьківщини, мій рідний край"
Галина Петренко: "Найкраще місто, найкращі друзі, найкращі спогади".
Галина Шестопал: "Та просто тому, що це НАШЕ місто! Сюди хочеться повертатися завжди".
Природа
Ще однією причиною, чому гадячани люблять Гадяч наші респонденти називали природу.
Анна Бахмацька: "Місто потопає в зелені влітку, його липи наповнюють ароматом все навколо, взимку воно стає казковим під сніжним покровом. Собор є окрасою Гадяча, навіть дивлячись на нього здалеку наповнюєшся спокоєм) А взагалі, когось рідного любиш лише за те, що він є!"
Світлана Кібець: "Красиве, тихе, спокійне місто, придатне для життя".
Юлія: "Компактне місто"
Олег Сміщенко: "У нас природа рай"
Як про Гадяч говорять не гадячани
Гадяч став домівкою для багатьох людей, які сюди колись приїхали навчатися, тут знайшли роботу чи за останні 9 років російсько-української війни новий (чи тимчасовий дім). Щодня у наше місто приїздять люди із інших міст і формують своє ставлення до нього.
Любов Желізняк із Миргорода: "У вас багато натхненних, ініціативних творчих людей, які по-справжньому люблять своє місто і роблять його кращим. У вас є ядро ентузіастів у різних галузях. Я знаю, що я кажу, і мені є з чим порівнювати".
Сергій Шевчук: "Місто дуже сподобалось. Привітні люди, чисті вулиці. Дуже сподобався парк в центрі міста. Я лікар, котрий був в складі виїзної медичної бригади.Кафе на Гетьманській. Смачно. Місто яке залишилось в пам'яті".
Ольга Силенко зі Слов'янська: "Ми приїхали із Донбасу. Нас запросив хороший знайомий на час бойових дій. І Гадяч одразу нам сподобався. Такий же затишний і спокійний як і мій Слов’янськ. Дай боже, місту миру і процвітання.
Таня Коваленко: "Найкраще місто України. Це кажу я, львів'янка".
Любити місто, значить, бачити його недоліки
Любов Павленко: "Місто дуже гарне. Якби ще розвивалась хоч якась промисловість, було б чудово.Якщо немає роботи, що чекати? Занепаду. А шкода"
Анатолій Власенко: "Приємні люди, гарне місто, але це острів, де качають нафту і газ, по всім напрямках немає доріг".
Людмила Свистельник: "Дуже багато гарного хочеться сказати про рідне місто і про чудові краєвиди, згадати історію Гадяча, згадати видатних діячів, які приїздили і які народилися в Гадячі. Які розумні діти ростуть в Гадячі, займають призові місця на олімпіадах-змаганнях. На паперах Гадяч — місто обласного значення, а на ділі — підприємства розвалені, доріг нема, живемо на газу, платимо дорого і т.д. Люди змушені виїздити та не повертатись до рідного краю. На жаль, Гадяч переживає не найкращі часи. Сумно".
Клава Прощенко: "Місто гарне дійсно для відпочинку, та щоб гарно відпочивати, потрібно працювати. А робочих місць немає".
Ірина Яременко: "Гарне розташування, красива природа, доброзичливі люди. Місто — Кувейт, але гроші ідуть з місцевості в чужі руки. А могло б бути як в ОАЕ. Доріг немає".
Олег Мак: "Є лише одна величееезна проблема — у наше місто неможливо проїхати не розбивши своє авто та не витрусивши власний хребет із своїх штанів.
Віталій Іванко: "За дороги яких немає".
