У селі Ціпки Краснолуцької сільської ради демонтували погруддя Миколи Ватутіна. Цей радянський генерал у роки Другої світової війни убив десятки тисяч українських солдатів при форсуванні Дніпра.
Про це повідомляє директор Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті Олег Пустовгар на своїй сторінці у Фейсбуці.
Журналісти Гадяч.Сity звернулися до голови Краснолуцької сільської ради Віктора Романенка з питанням: чому багато років памятник не демонтували, а зробили це лише після звернення директора Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті?
Голова сільської ради пояснює, що при вивчення цього питання виявилося, що ім’я Миколи Ватутіна не було у «декомунізаційному» списку.
— Найстав час, щоб його демонтувати. Крім того, до нас звернувся Олег Пустовгар. Зараз ми ще думаємо, як перейменувати вулицю Ватутіна. Є кілька варіантів назв. Будемо дослухатися до думки меншканців цієї вулиці, — зазначає Віктор Романенко.
Та додає, що погруддя Ватутіна незабаром перевезуть до Державного музею-заповідника в Путивлі «Парк радянського періоду».
Чому топоніми та пам’ятники Миколі Ватутіну мають зникнути з карти України
Сучасні російські окупанти є такими собі нащадками Миколи Ватутіна — як за національністю, так і за методами ведення війни. Адже за те, що він не шкодував солдатських життів, його називали м’ясником. Він був одним з чотирьох командувачів радянськими фронтами, що загинули у роки Другої світової війни.
Микола Ватутін — росіянин, народився на території сучасної Білгородської області. Убивати українців почав ще до форсування Дніпра, коли у 1920 році вступив до Червоної армії та брав участь у встановленні радянської влади в Україні. У 1920-21 роках Ватутін придушував український визвольний рух за незалежність України, воював проти загонів Армії УНР на Полтавщині.
У 1943 році під час форсуванні Дніпра та штурмі німецьких фортифікацій на Букринському плацдармі (біля Києва) за його наказом загинули тисячі українських солдатів.
Командувач Центрального фронту, генерал армії Рокосовський казав на військовій раді: «Це не війна, а геноцид народу». Він спробував через кур’єра сповістити про це Сталіна, але Ватутін заборонив посланцеві повідомляти про це в Генштаб.
Микола Ватутін помер через невдале лікування. В січні-лютому 1944 року він боровся вже не з нацистами, а прийшов придушувати Українську повстанську армію на Волинь. І там отримав кулю від українських партизанів УПА.
Микола Ватутін є героєм радянського союзу, але це звання він отримав посмертно, аж через двадцять років після загибелі, в 1965 році, коли до влади прийшов Леонід Брєжнєв. До речі, саме того року вперше пройшов парад перемоги, таким яким він є зараз. До 1965 року паради взагалі не проводили, бо були ще живі ветерани, які пам’ятали усі жахи війни.
Тож декомунізація Ватутіна потрібна не лише через смерті українських солдатів, а й через те, що це сакральне ім’я для комуністичного та рашистського режимів.
