Правда чи неправда: тест-гра з історії Гадяча

Цікава історія появи назви міста. Існує легенда, що назва пішла від «гадів» – змій, які щедро населяли околиці поселення.

Проте інша легенда говорить, що назву міста дав Петро Перший. Чи був цар у наших краях достеменно не відомо, але кажуть, що він назвав місце, де розташовується сучасне місто «годяче».

«Годяче» чи не «годяче», але, наприклад письменник Панас Мирний називає свою повість «Подорожжя із Полтави до Гадячого».

І знову вірно. Жодне місто на Полтавщині, окрім Гадяча, не може похвалитись тим, що його центр був колись столицею України: 1663 - 1668 Гадяч - резиденція гетьмана Лівобережжя України Івана Брюховецького. У цей час місто переживало розквіт, у ньому було зведено гетьманський палац, дерев’яну церкву Богоявлення Господнього, в якій знайшов останній спочинок Іван Брюховецький.

Саме так. Адже Гадяч стоїть на підземних ходах. Відомі дані про мінімум 350 років підземель. У різні часи ці підземелля виконували різні функції. Один з ходів, загальновідомий у Гадячі, йшов під нинішнім приміщенням районного суду аж на Замкову Гору. Очевидно цей хід з'єднував палац Гетьмана і центр міста Гадяча. Під час Другої світової війни німці проклали цим ходом телефонний кабель.

Ви праві. Гадяч — центр паломництва туристів єврейського походження з різних країн світу (Ізраїлю, США, Канади, Польщі, країн Балтії), оскільки тут у 1813 році було поховано засновника хасидизму Хабад Шнеур Залмана.

Перша письмова згадка датується 1533 роком — місто позначене на карті "Границі Литовської Русі у 1533 році" Проте ймовірно, поява Гадяча пов’язана із будівництво Посульської оборонної лінії. Тому історія Гадяча може сягати Х-XIII століть.

Звісно, що ні. 11 вересня – особливий день для гадячан. Адже саме цього дня місто звільнили від нацистських загарбників. І хоч до остаточної Перемоги у Другій світовій війні ще залишалося два роки, на гадяцькій землі вже розпочиналося мирне життя.

Так, це правда. Гадяч по праву вважається містом працівників нафтової та газової промисловості. У 1975 році було введено в розробку Гадяцьке газоконденсатне родовище, а за три роки – Тимофіївське. 1978 року було відкрито потужне Куличихінське родовище, яке зараз активно експлуатується.

Всіхсвятська церква була споруджена на міському кладовищі у 1830–1836. Цікаво, що за два сторіччя у кладовищенському храмі здійснювало свій монастирський подвиг багато священнослужителів. А поблизу нього покоїться прах священників трьох поколінь. 

Так, дійсно. Чого вартий гідрологічний заказник Артополот, а заповідні урочища Гадяцький бір, Зелений гай, природно - ландшафтний парк «Гадяцький». А ще 26,1 тис. га займають знамениті гадяцькі ліси, у яких можна зустріти європейських оленів, лосів, диких кабанів.

Гадяччина – справжня колиска талантів. Для багатьох Гадяч асоціюється із родиною Драгоманових та Оленою Пчілкою, проте талантів було більше. Так у Гадячі проходили дитячі та юнацькі роки Панаса Мирного. А у Сарах народилися брати Метлинські: Амвросій Лук’янович та Семен Лук’янович. В селі Плішивець народився Парфеній Левицький – перший митрополит Української автокефальної православної церкви. У селі Великі Будища пройшли дитячі роки українського письменника, етнографа і художника Олекси Стороженка.

Село Красна Лука славне своєю землячкою – Вірою Іванівною Бариновою – Кулебою. А жителі с. Ручки свято зберігають пам'ять про українського мовознавця, доктора філологічних наук, академіка НАН України Михайла Андрійовича Жовтобрюха.