Післяпологова депресія: чому вона виникає та як її подолати

Хтось думає, що її не існує, а хтось, навпаки, вважає, що її переживають усі жінки, які народили дитину. Післяпологова депресія оточена скептицизмом, упередженнями й "білими плямами".

Психологиня Людмила Пуць, на власному досвіді, розповідає про симптоми, способи лікування та як допомогти жінкам побороти післяпологову депресію.

– Післяпологова депресія – це розлад настрою, який може розвинутись у жінок після пологів. Матері, які переживають післяпологову депресію, відчувають пригнічення, тривогу, зміни настрою та виснаження.

Найчастіше післяпологова депресія починається від тижня до місяця після пологів.

– І все-таки народження дитини – бажана подія. Турботи, які з'явилися в житті після появи малюка навіть для, здавалося б, морально підготовленої жінки можуть виявитися несподіванкою. Причиною розвитку післяпологової депресії часто стає відчуття неможливості впоратися з проблемами, що з’явились.

Чому плаче дитина? Можливо з нею щось не так, а я не знаю? Таке питання задає собі молода мама, психологічно заганяючи себе в кут. Часто такі думки призводять до помилкового оцінювання себе, як поганої матері. Деякі жінки не відчувають тієї любові й близькості до дитини, яка їй необхідна, і це також провокує депресивний стан.

З народженням дитини – картинка змінилась. Та ще з моменту пологів, щось пішло не так. А потім ніби опинилась у клітці. Режим один і той же: годування, процедури, памперси, моя дієтична їжа, пошук відповідей на питання і багато всього незрозумілого. Роздратованість більше в сторону різних ситуацій, де важко було знайти відповіді. Крім інтернету, є люди, які мені допомагали та підказували.

Збагнути, що це саме депресія, а не втома і тривожність – непросто.

До найбільш поширених симптомів належать:

• Почуття пригніченості, безнадії, спустошеності або перевантаження: нічого не доставляє радості, здається, що цей стан ніколи не мине.
• Частий безпричинний плач: будь-яка ситуація викликає сльози, постійно хочеться плакати.
• Почуття стурбованості або надмірної тривоги (наприклад, коли мама починає надмірно турбуватися за здоров’я дитини, водить її до лікарів, хоча об’єктивних проблем зі здоров’ям немає).
• Похмурість, дратівливість або непосидючість.
• Надмірна сонливість або неспроможність заснути, навіть коли дитина спить.
• Труднощі в зосередженні уваги, запам’ятовуванні й ухваленні рішень.
• Почуття гніву чи люті (дуже легко вибухаєш, хочеться кидатися речами, грюкати дверима та голосно кричати).
• Втрата зацікавленості до звичайних приємних занять.
• Відчуття фізичного виснаження з частими болями голови, проблеми травлення та біль у м’язах. Депресія може маскуватися під фізичними симптомами.
• Переїдання або втрата апетиту.
• Уникнення спілкування з друзями та сім’єю (не хочеться відповідати на повідомлення чи дзвінки, ділитися своїми новинами).
• Відсутність емоційного зв’язку зі своєю дитиною, коли не відчуваєш любові до власної дитини та сприймаєш її як загрозу своєму добробуту.
• Сумніви у власній здатності дбати про свою дитину (постійні думки на кшталт: «Я погана мама», «У мене нічого не виходить», «Я завжди роблю щось не так» тощо).
• Думки про заподіяння шкоди собі або дитині.

Якщо дають про себе знати принаймні два симптоми із наведених вище, і вони тривають понад два тижні, то швидше за все йдеться про післяпологову депресію.

Що робити?

– Розділяти обов'язки по дому, по догляду за дитиною між родичами (не звалювати все на плечі молодої мами).

Спробуйте спати хоча б 7 годин уночі й 1 годину впродовж дня. Стежте за своїм харчуванням. Спробуйте не винуватити себе за те, що зараз так почуваєтеся. Ви – добра мама, яка любить свого малюка. Просто повинні відпочивати.

Навчіться приймати свій новий статус, спосіб життя. Прислухайтеся до своєї дитини, вашому малюкові потрібна не ідеальна мама, а любляча.

Доглядайте за собою. Турбота про ваш зовнішній вигляд іноді може допомогти вам почуватися краще.

Існує ще чимало способів уникнути такого стану: хобі чи улюблена справа (мене переключало і включало онлайн навчання), позитивна інформація, підтримка та допомога з боку родичів (не повчання).

Не шукайте на всі свої запитання в інтернеті, краще зверніться до спеціалістів (психологів, терапевтів), або до тих, чия думка для вас важлива.

А взагалі, народження та виховання дитини – це інший світ. Перш за все, це внутрішні зміни в середині жінки. І дуже приємні клопоти, не дивлячись на наслідки.

Майбутні молоді мами, які збираються народжувати перший раз (перший завжди страшно – говорять), не слухайте нікого, у вас все буде по вашому, по іншому, по особливому.