Унікальна пам’ятка стала об’єктом захисту ЮНЕСКО у 2005 році.
Багато хто називає геодезичні пункти Дуги Струве найбільш дивним об’єктом Списку ЮНЕСКО. Дійсно, читаючи тип об’єкту – культурний, в уяві спливають величні замки, палаци, храми, а тут стовпчики, інколи доволі дрібні, інколи важкодоступні – дивитись особливо немає на що. Що ж воно за дуга така, пункти якої на місцевості є об’єктами Світової спадщини? Вона ще й об’єднала 10 країн, адже має протяжність 2 820 км. Серед них – Україна, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Росія, Білорусія й Молдова.
Дуга Струве входить до Списку ЮНЕСКО за трьома критеріями:
- Демонструє важливий обмін людськими цінностями протягом певного проміжку часу та розвиток технологій.
- Є видатним прикладом технологічного ансамблю, який ілюструє значний етап людської історії.
- Безпосередньо пов’язана із ідеями та подіями універсального значення.
Це сухі критерії, під які «підігнали» надзвичайний проєкт. При цьому було враховано величезне охоплення робіт (безпрецедентне на той час), точність вимірів та міжнародний характер дослідження, в якому було використано розрахунки німецьких та французьких математиків, та точні інструменти, виготовлені німецькими майстрами.
Тут варто зробити узагальнення: Дуга Струве – продукт титанічної праці учених-геодезистів багатьох народів на ділянці у три тисячі кілометрів. І праця ця тривала 40 років. Її результатом стало визначення довжини дуги меридіану, і, відповідно, форми та розмірів нашої неньки-Землі.
Результатами геодезистів користувалися до кінця минулого століття, і лише сучасні супутниково-комп’ютерні методи дозволили покращити результати цього дослідження. Найсучасніші виміри довели, що похибка роботи Струве і його команди становить всього 2 см. Це наукове досягнення визнано одним із головних у ХІХ столітті. Воно стоїть в одному ряду із роботами Фарадея та Максвела, Мендєлєєва та Ампера, Едісона та Марконі, Пастера та Коха, Гумбольдта та Дарвіна.
На території України було розміщено 50 пунктів Дуги Струве. Значна частина вже десь згубилася, а може ніхто їх і не шукав. Відомо про точне розташування 10 пунктів, але у Список ЮНЕСКО внесено лише чотири – три на території Хмельниччини та один в Одеській області. Пункти ще є у Волинській, Рівненській та Тернопільській областях.
