Все змішалося — ікра, шампанське і шоколад у сніжній лавині мемів, який прокотився соціальними мережами стосовно тендеру Національного антарктичного наукового центру імені Вернадського. Навіщо потрібні мені пінгвіни, якщо у нас немає куль, дронів, броніків, ракет (потрібне підставити). Національний антарктичний науковий центр ми ще й не бороли. Але як виявилося все набагато прозаїчніше — ми знову потрапили на гачок російських пропагандистів.
11 мільйонів доларів на пінгвінів — такими дописами нещодавно розродилися соціальні мережі. Навіть поважні медіа вказали, що НАНЦ виділив майже 500 мільйонів гривень на дослідження цих птахів. Користувачі із категорії тих, що сумнівалися, зайшли на Прозорро і теж тихо здивувалися: таки 11 мільйонів. Доларів.
Але ж варто не лише дивитися сам тендер, а й заходити на договори й додатки. Про пінгвінів там мало йдеться. У кошторисі — все необхідне для функціонування станції та обслуговування дослідницького судна "Ноосфера". І ні, це за раз мають ці гроші "плюхнути" підряднику: кошти проплачуватимуть чотирма траншами. Але чи всі ці кошти — наші із вами, платників податків.
Вчора НАНЦ опублікував свою відповідь на суспільний запит.
Звісно, мало хто буде читати довге полотно із букв. Краще запиляти мем і сказати, яка у нас погана держава. Тому подаємо кілька тез:
- кошти з антарктичних досліджень НЕМОЖЛИВО витратити на дрони та будь-які інші військові потреби. Наша програма фінансується з тієї частини держбюджету, що передбачена ВИНЯТКОВО на гуманітарні видатки. Наповнюється вона винятково за кошти міжнародних партнерів саме з умовою витрати цих коштів лише на цивільні потреби. Тобто ці гроші не можуть піти на закупівлю дронів, патронів, зарплату бійців чи будь-які інші військові потреби;
- антарктичну програму не можна призупинити на час війни. Її можна або продовжувати, або ліквідувати зовсім. Чому? Ми вже згадали про безперервні спостереження – для світової науки вони мають величезну цінність саме тим, що робляться постійно в один час за одними методиками, тобто доступні для порівняння. Саме за кліматичними даними з 1947-го ми зараз бачимо, що середньорічна температура в Антарктиці зросла на понад 3°С! І таких прикладів – багато. Ряди даних з “дірками” не мають цінності для науки, тобто перервати спостереження зараз – це обнулити українські зусилля та інвестиції попередніх трьох десятиріч, разом із півстолітніми зусиллями та інвестиціями Британії.
- Україна – одна з кількох десятків країн, які мають цілорічні станції в Антарктиці й право голосу в Договорі про Антарктику (а всі рішення там приймають виключно консенсусом). Тобто ми маємо реальний вплив на вирішення долі Антарктики, а також голос на важливому міжнародному майданчику, який активно використовуємо, зокрема, і для інформування про російську агресію та протидії активностям рф. До речі, росія має кілька станцій в Антарктиці, фінансує їх всі, а деякі й модернізує навіть під час “сво” та буде дуже рада, якщо Україна припинить дослідження Антарктики та участь у Договорі.
Але ж погляньмо, звідки до нас прийшли ці пінгвіни. Відповідний допис у себе на телеграм-каналі опублікував російський пропагандист українського походження Анатолій Шарій. Із етичних міркувань та телеграмоненависництва ми не даємо посилання на цей допис.
Проте тут ширша проблема, ніж низький відсоток інфогігієни. Росіяни своєю пропагандою заполонили світ — російський балет, російська література, російська культура, російська наука. У це вкладаються колосальні кошти. Бо вони розуміють м’яку силу екзистенційної війни. І ця м’яка сила може бути дуже сильною — французи ще й досі дивляться на росіян закоханими очима.
Ми ж боремо свою ж науку, не розуміючи, які привілеї вона може дати. Варто озирнутися на історію: як свого часу гриміла Персія своїми науковими досягненнями і до чого зараз скотився Іран. Тому що розвиток країні дають вкладання у науку.
Але все ж таки хочеться стати на бік українців. Росіяни століттями вбивали у наші голови, що наша культура — селянська, хуторянська, мовою науки — не може бути українська. При цьому убиваючи наших науковців. Для прикладу — історія братів Симиренків — виданих науковців у сфері ботаніки, яких розстріляли більшовики. Натомість замість них ми знаємо про Вавілова. Хоча й він погано закінчив — у катівнях НКВД.
