Захистити чотирилапих: історія небайдужих волонтерів Гадяча

У наш час безпритульні тварини виживають завдяки волонтерам та небайдужим людям до долі пухнастиків.

Сумна статистика стверджує, що 87% безпритульних тварин вигнані на вулицю жорстокими господарями. Кількість безпритульних тварин в Україні становить більше 500 тисяч. Опинившись без допомоги людини, непристосовані тварини приречені на голод та загибель. Гадяч не відстає у цій сумній статистиці. На його вулицях живуть десятки тварин, яких перестали любити їхні господарі. Та й чи любили?

Сьогодні гадяцькі зоозахисники діляться проблемами та важливими потребами безпритульних тварин.

Волонтер, представниця громадської організації із захисту тварин «Врятуйте наші душі» Леся Паладич

— Як можна розв’язати проблему?

 —  У першу чергу потрібно створити спеціальної служби. У місті повинна діяти обов’язкова реєстрація собак, котів та диких тварин. Кожна тварина повинні мати окремий ветеринарний паспорт, жетон та реєстраційне посвідчення. Це також допоможе знайти господаря безхатька і покарати його, якщо тварина опиниться на вулиці. 

Також люди повинні зрозуміти, що тварин потрібно стерилізувати. А це реклама та пропаганда гуманного і відповідального ставлення до тварин. І до цього має долучитися і міська влада: запровадити програму лояльності із стерилізації домашніх тварин, фінансувати створення у місті тимчасового карантинно-перетримувального пункту, налагодити систему вилову,  стерилізації, карантинування та адаптація, удосконалення ветеринарної допомоги у місті. 

 — Як давно була створена Районна громадська організація по захисту прав тварин «Врятуйте наші душі» і як виникла така ідея?

 — Організація була створена 21 грудня 2012 року. Ідея виникла сама по собі через велику кількість покинутих тварин на вулицях міста. Вони були хворі і безпомічні, комунальники їх труїли, збирали у ківш трактора і вивозили в невідомому напрямку.

 — Розкажіть детальніше про реєстр в нашому місті всіх чотирилапих друзів. Які перспективи такого реєстру? Чи багато зареєстрованих тварин?

 — Офіційного реєстру тварин у нашому місті немає. Є внутрішній реєстр організації, який налічує більше 100 тварин, якими опікуються члени та волонтери. У 2019 року завдяки співпраці із «Клуб "4 лапи в Україні» ми зареєстровали  і внесенли в міжнародну базу 105 собак і 32 котів.

 — Зоозахист, як і будь-що, вимагає коштів: та ж сама стерилізація, перетримка, їжа для тварин...

 —Наша організація  існує завдяки пожертв небайдужих містян та членських внесків. Якщо співпрацю з ТОВ «4 лапи в Україні» можна назвати допомогою для ГО, а не для міста? То... Ми думаємо, що повинно бути навпаки, ми повинні допомагати місцевій владі у вирішенні проблем що пов’язані із тваринами? Чи не так?

 — Якщо людина хоче взяти собі тварину, яким критеріям вона повинна відповідати?

 — Вона повинна пам’ятати, що бере на себе відповідальність і повагу до життя тварин. Мати можливість забезпечити її відповідним місцем утримання, харчуванням, ветеринарною допомогою. Усвідомити, що це не іграшка, і не примха, а майбутній член її сім`ї. А ще повинна бути доброю, милосердною, дбайливою.

 — Як на вашу думку, у Гадячі можна досягнути цивілізованого позитивного ставлення до безпритульних тварин, подолати жорстокість і байдужість?

 — Необхідно починати виховання гуманного ставлення із зародження життя людини, дитсадка, школи. Проводити навчання у ігровій формі у садочках, школах, а дорослим своїм прикладом показувати відношення до безпритульних тварин - підгодовувати і врятувати хоча б одне життя. А щоб тварин не було на вулиці нехай кожен забере у двір собі того ж самого песика чи котика і дбає про нього.

Волонтер, представник громадської організації по захисту тварин «Врятуйте наші душі» Олена Гейко

 — Яка найбільша проблема волонтерів та громадської організації?

 — Фінансові витрати, але більше емоційні. Проблема ще в тому, що у місті ветеринарія на низькому рівні. Операції роблять старими методами, після яких йде дуже важка перетримка 10-14 днів. Шви після операцій можуть розходитися і за тваринами потрібен  особливий догляд. Тож лікувати тварин  возимо в Полтаву, Миргород або ж навіть  у Київ. 

Транспорт, утримання тварин та годівля йде за рахунок волонтерів – більше чотирьох тисяч гривень  місяць. А лікування та профілактика – за рахунок місцевих жителів, яким не байдужі долі безпритульних тварин.

 — Пані Олено, скільки ви, як волонтер, приділяєте свого вільного часу для  тварин?

 — Якщо погодувати, то близько 23 годин. Я роблю об’їзд по місту. Ну а якщо маю вільний час від роботи, можу виділити якусь годину та погуляти із ними. Ну а на лікування, профілактику чи обробку якусь потрібно зробити, то займає пів дня, а то й цілий день. Дивишся бува на них і розумієш, як кожному із них потрібен господар та друг, який його любитиме. 

- Кажуть, що вуличний собака, гірший, ніж породистий, тому з неохотою люди їх беруть. Це так?

- Чи підтримує вас міська влада?

—Хочеться щоб міська влада звернула увагу на безпритульних тварин, допомогла із землею, для того, щоб було де перетримувати тварин. І якщо не вольєри, то хоча б будки поставити, аби було де їм жити.

 — Маю велике прохання до мешканців міста та району, аби не були байдужими до проблем безпритульних тварин, адже кожен із нас може допомогти, не пройти повз, нагодувати. І щоб там не розповідали, що ми тварин прикормимо та привчимо бути на одному місці, то ви дуже помиляєтеся. Тварина в будь-якому випадку сидітиме, питання тільки в тому чи голодним, чи ситим. Основна маса людей вважає що, нормально викинути тваринку, бо їх же хтось підбере. Ні, не факт, що підберуть. Більшість із них, переважно, в зубах собак або під машинами. А решта бояться людей, адже у них стрес. Це дуже жахлива ситуація.

Ми часто публікуємо оголошення, що віддамо тварину в добрі руки. Переважно телефонують та просять, аби забрали тварин у них. Ну і куди? У нас немає притулку. А навіть якщо й був би, у нього не повинні потрапляти  домашні тварини, які бездумно народилися, ними награлися, а потім їх викинули, бо вони стали непотрібними. Хочеш знайти кращий дім для тваринки – візьми його до себе. Зараз допомогти безпритульним тваринам може кожен, якщо немає змоги взяти «чотирилапого» до себе, завжди можна стати піаркуратором, робити фото чи допомогти фінансово.

Волонтер, голова громадської організації захисту тварин «Врятуйте наші душі» Наталія Дорогань

— Що робила ваша орагнізація, аби покращити стан із безпритульними тваринами у місті? 

- У Гадячі жахливий стан безпритульних тварин. Має бути комунальна служба, яка б займалася реєстрацією домашніх тварин, вилово, карантинуванням, стерилізацією  безпритульних тварин.

Ми писали петицію про її створення, але на тому все і завершилося.

Місту потрібен карантинний майданчик із кількома вольєрами. Крім того, міська рада повинна проводити інформаційні кампанії, які б заохочували містян стерилізувати тварин. Така шалена кількість безпритульних собак та котів на вулицях нашого міста через безвідповідальність та безкарність господарів тварин.

- Які є досягнення у ГО "Врятуйте наші душі"?

- Із плюсів можу відмітити, те що у місті влітку 2019 року працював Клуб "4 лапи Україна". Його спеціалісти стерелізували та вакцинували тварин. По всьому місту таких назбиралося 137. Але організація приїхала до нас завдяки тому, що я у 2018 році була у Полтаві, коли там працювали фахівці клубу. Домовилася, що вони приїдуть і до нас. Проте Гадяцьку міську раду та виконавчий комітет довелося вмовляти пів року на співпрацю із товариством.

 — Розкажіть про вашу командну роботу?

 —У нас в організації 17 людей. Найактивніші  Леся Паладич, Олена Гейко, Алла Ільченко, Марина Сахно, Наташа Трикос, Наташа Негреєва, Света Павлюченко, Таня Харченко. У нас дві команди, одні – "котячі", другі – "собачі". У нас немає ні вихідних, ні відпусток. Кожного дня після роботи йдемо та годуємо безпритульних тварин, адже знаємо, що вони чекають.

Ми волонтери та члени організації своїм та коштом небайдужих людей лікуємо, стерилізуємо та доглядаємо у післяопераційний період, соціалізуємо тварин. Ми другі до кого телефонують, якщо десь знаходять хвору тварину. Другі, бо спершу телефонують до міської ради, але там радять звертатися до зоозахисників, хоча знають, що ми не маємо ні фінансової підтримки, ні приміщення, ні транспорт.

 —Які у вас плани?

— Спробуємо добитися від місцевої влади шматочка землі, щоб ми мали змогу відкрити карантинний майданчик. Адже органи місцевого самоврядування повинні працювати для мешканців, а не "для галочки", дотримуватися законів та підтримувати ініціативи громади. І тоді усе буде добре.

До слова

У 2018 році депутати прийняли програму чисельності безпритульних тварин на території Гадяцької міської об’єднаної територіальної громади на 20192020 роки. На 2020 рік за цією програмою виділили 65 тисяч гривень.