У 2024–2025 роках на державному рівні відзначають 120-річчя від дня народження Михайла Жовтобрюха — уродженця села Ручки, що нині входить до Петрівсько-Роменської громади Ініціатором включення ювілею до переліку державних пам’ятних дат виступив Український інститут національної пам’яті.
Михайло Жовтобрюх — знакова постать української та світової лінгвістики, автор понад трьохсот наукових праць, педагог, доктор філологічних наук, професор. Його дослідження й досі залишаються основою лінгвістичної освіти, а підручники та навчальні посібники стали настільними книгами для багатьох поколінь студентів і викладачів.
Свій учительсько-викладацький шлях майбутній мовознавець розпочав у Гадячі на педагогічних курсах 1920-х років. Згодом здобув фах у Дніпропетровському інституті народної освіти та працював учителем у школах Сумщини і Донбасу. Вищу школу Михайло Жовтобрюх розпочав у Дніпропетровському металургійному інституті, а з 1931 по 1937 рік працював у Запорізькому педагогічному інституті, викладаючи основи мовознавства та курс української мови.
Особливо тісні стосунки у нього склалися з Київським педагогічним інститутом, де Жовтобрюх пройшов шлях від старшого викладача до декана факультету та завідувача кафедри. Саме там він продовжив наукову і викладацьку традицію репресованих мовознавців 1930-х років та досяг вагомих наукових результатів.
Попри переслідування в сталінські часи, вимушену роботу в Тюмені та Бухарі, Михайло Жовтобрюх повернувся в Україну й упродовж багатьох років викладав у Черкасах, а згодом — працював в Інституті мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР.
Учений є автором понад 70 лінгводидактичних праць, численних підручників та унікальних розробок з методики викладання української мови. Його «Порівняльна граматика української і російської мов», «Сучасна українська літературна мова», «Історична граматика української мови» та інші видання десятиліттями формували фахову підготовку українських філологів.
Учні та колеги згадують Михайла Жовтобрюха як вимогливого й водночас доброзичливого педагога, людину високої інтелігентності та відданості українській мові. Його науковий спадок залишається актуальним і сьогодні, а ім’я — помітним орієнтиром для всіх, хто працює у сфері мовознавства й освіти.
На знак пошанування видатного мовознавця у Ручках є вулиця, названа на честь видатного земляка.
