11 вересня Гадяч святкує День міста. Ця дата пов'язана із визволенням міста від нацистських загарбників.
Подія сталася 81 рік тому, проте не відповідає на питання чи справді місто стало вільним, як і тисячі інших українських населених пунктів, які потрапили вже під радянську окупацію. Але маємо те, що маємо. Нині на порядку денному у місті не стоїть питання про перенесення дати святкування. Тож нагадуємо, яким є наш Гадяч.
Виникнення Гадяча пов'язують з будівництвом у Х-ХІІ ст. Посульської оборонної лінії — мережі укріплених давньоруських городів-фортець, розташованих вздовж річки Сули, які мали оборонне значення для Київської Русі, захищаючи її землі від набігів степових кочівників. Перша згадка Гадяча датується 1533 роком. Є версії, що тут могло бути поселення ще за часів скіфів.
Гадяч був центром Гадяцького полку, а його населення активно брало участь у Визвольній війні.
Під Гадячем підписали угоду, сторони якої трактували по-своєму. Але тепер цим примірником ми можемо помахати перед обличчям наших європейських друзів і сказати: "А Виговський ще тоді щось знав".
Гадяч був столицею Гетьманщини, але зробив його столицею гетьман Іван Брюховецький. Хоча цей план він міг позичити і у гетьмана Богдана Хмельницького. Навіть існує легенда, що Хмельницький десь у Пслі заховав свій скарб.
У 1665 році Гадяч отримав Магдебурзьке право. Суть Магдебурзького права полягала у тому, що міське населення звільнялось від юрисдикції урядової адміністрації (феодалів, воєвод, намісників, ін.), а місту надавалась можливість самоврядування на корпоративній основі, запроваджувались власні органи міського самоврядування.
Гадяч входив у межу осілості єврейського народу, яку запровадила російська імператриця катерина друга. Це означало, що євреї не мали права покидати населені пункти межі осілості. І хоча євреї були майже "заручниками" Гадяча, вони були його важливою частиною життя.
Саме із єврейським народом пов’язана трагічна сторінка міста. У ньому є свій Бабин Яр. Це Гончарський Яр на околицях Гадяча, у якому нацисти розстрілювали євреїв та українців, жителів Гадяча.
Гадяч є батьківщиною роду Драгоманових. Цінність цієї родини не лише у тому, що із неї вийшли такі постаті, як Олена Пчілка, Леся Українка та Михайло Драгоманов. Драгоманови — козацько-старшинський рід. Вони були досить багаті — Олена Пчілка за власний кошт друкувала періодику.
Тож це ще один цвях у труну міфу росіян про те, що українці завжди були бідними і забитими.
