На Полтавщині триває процес декомунізації та деколонізації топонімічних назв. У громадах, які не захотіли або про не завершили процес декомунізації, за перейменування взялася Полтавська обласна військова адміністрація: мають перейменувати 361 топонім. Серед них — назви вулиць у громадах Гадяччини.
Джерело: Полтавська військова адміністрація
На офіційному сайті Полтавської ОВА з’явилося розпорядження начальника військової адміністрації "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області". У додатку до розпорядження — 361 назва вулиці.
У Гадяцькій громаді перейменують вулицю Духова у Гадячі на вулицю Степана Лазуренка.
Вулицю Корзуна у Сарах на вулицю Амвросія Метлинського і відповідно провулок Корзуна на провулок Амвросія Метлинського.
У Великобудищанській громаді вулицю Забайкал у Бобрику перейменують на Припсільську.
Найбільше топонімів перейменують у Веприку:
- вулиця Духова стане вулицею Гетьмана Самойловича,
- провулок Духова — провулок Гетьмана Самойловича
- провулок Кочергіна 1 — провулок Захисників 1
- провулок Кочергіна 2 — провулок Захисників 2.
Це не вперше у Гадячі топоніми перейменовують не гадячани. Наприклад, у 2016 році вулицю 50 років Жовтня нинішня Полтавська, перейменували за розпорядженням тодішнього голови Полтавської ОДА Валерія Головка.
Хто такий Степан Лазуренко
Степан Лазуренко — полковник армії УНР із Гадяча. Походив із козацької родини. Закінчив Гадяцьку гімназію та деякий час навчався на учительських курсах губернського земства в Полтаві.
У 1914 році він пішов добровольцем на фронт — почалася Перша світова війна. Кілька місяців навчався у офіцерській школі в Петергофі і відправився на передову. Воював на Південно-Західному фронті. За виявлені в боях хоробрість і відвагу нагороджений золотою зброєю і Георгіївським хрестом.
Лютневу революцію 1917 року штабскапітан Лазуренко зустрів у Саратові, де перебував у відрядженні.
Повернувшись до України, взяв активну участь у творенні національного війська. Зокрема, був одним із засновників Богданівського полку — першої української військової частини, сформованої із добровольців.
У березні 1918 року брав участь в боях проти більшовиків на території Полтавщини, був командиром другого куреню Богданівського полку.
Взимку 1917-1918 рр. захищав від більшовиків північно-східні рубежі України. Вирвавшись із оточення біля Лозової, провів поріділі частини на Правобережжя Дніпра. У 1919 р. очолив Богданівський полк, воював проти білогвардійців і червоних.
Хто такий Амвросій Метлинський
Амвросій Метлинський – український поет, етнограф, фольклорист, перекладач, видавець, професор Харківського (1848–1849) та Київського (1849–1854) університетів. Народився у Сарах, навчався у Гадяцькій гімназії.
Збірки Метлинського "Народні пісні з Полтавщини" (1835) та "Народні південноруські пісні" (1854), були одними з перших наукових збірок українських народних пісень. Писав власні поезії та перекладав інших поетів, наприклад, Міцкевича чи Шиллера. На жаль, й Пушкіна й Лєрмонтова.
Ще одна заслуга Метлинського — він був одним із засновників Кирило-Мефодіївського братства.
Метлинський відіграв важливу роль у розвитку української літератури та культури. Він був одним із перших українських поетів, який використовував українську мову як літературну, і його твори допомогли популяризувати українську культуру в Російській імперії. Похований Амвросій Метлинський у Ялті, яка нині тимчасово окупована росією.
Хто такий Іван Самойлович
Гетьман Іван Самойлович походив із Житомирщини, але кар’єру зробив на Лівобережжі. Зокрема, був веприцьким сотником Гадяцького полку. У 1668 році Самойлович взяв участь у антимосковському повстанні Івана Брюховецького. А після того як дорошенківці убили останнього, просив помилування у московського царя та отримав його. У 1672 році старшинська рада обрала Самойловича гетьманом Лівобережної України.
Фото: Історична правда
Плюс Самойловича — хотів об’єднати Право- і Лівобережну Україну. Мінус — під час правління Самойловича Київська митрополія почала втрачати незалежність, підписав Конотопські статті.
Але Конотопські статті не врятували самого Самойловича — через 15 років за намовлянням князя Голіцина старшина здійснила переворот, гетьмана звинуватили у зраді. Гетьмана разом із сином відправили до Сибіру.
