Житло, робота, ставлення: з чим зіштовхуються українки у прихистках Нідерландів?
Де-Моер – село у Нідерландах, навколо якого розкинулись широкі поля, хвойні ліси та болота. Там облаштували прихисток для переселенців з України. Як отримати там житло, які умови надають у помешканні, який досвід українок, які живуть у Нідерландах?
Журналістка Гадяч.City поспілкувалася з переселенками, які знайшли прихисток у містечку Де-Моер.
Прихисток для переселенців – колишній склад
У Де-Моер, як і в інших маленьких селах Нідерландів, розташовані ферми – із розведення свиней, коней, корів та овець. А ще там розташовані найвідоміші логістичні компанії, зокрема Tesla, Coca-Cola, Schenker, Ninja Wallet.
У селі з розваг та з визначних місць – лише кав’ярні та церква. До найближчого магазину чи супермаркету жителі Де-Моер їздять власним транспортом в сусідні міста. Кожні 30 хвилин курсують автобуси, однак до найближчої зупинки необхідно йти близько пів години.
В приміщенні провели капітальний ремонт, обновили, майже, усе. В будівлі є все, що необхідно для проживання: ліжко, стіл, щоправда, не в усіх кімнатах він є, полички для речей.
Також є спільні простори: кухня, пральня, туалет, душ. Крім того, у прихистку є спільний зал, у якому відпочивають дорослі та граються діти.
Завдяки старанням влади та місцевих у прихистку провели інтернет, поставили у залі плазмовий телевізор, принесли посуд, постіль, а для дітей — іграшки.
Здавалося б, є всі умови для комфортного проживання, втім це лише на перший погляд.
Втративши в Україні все, дякуєш тому, що є
Перша героїня, з якою ми сьогодні зустрілися – Олександра, вона погодилася розповісти про те, як живуть більшість біженців у Нідерландах на правах анонімності.
Жінка розповідає, що приїхала до Нідерландів у вересні 2023 року. Спочатку вона мешкала у розподільчому центрі в Утрехті, потім для жінки знайшли помешкання на триваліший термін.
– Коли мені повідомили, що є житло й показали на карті, де воно розташоване, була здивована. В інформації про локацію у Де-Моер було вказано, що це курортний готель. Однак коли приїхала здивування змінилось на шок, – згадує Олександра.
Кімнати дуже маленькі – ніде розвернутися, каже вона. Але в одному номері поселили п’ятеро людей: власне Олександру та чотирьох дівчат. Всі речі довелося зберігати у сумках – адже у кімнаті була лише одна поличка, де їх можна розкласти, каже жінка. Крім цього, у помешканні розмістили три двоповерхові ліжка та раковину.
У таких умовах жити дуже тяжко, додає Олександра. Крім маленьких кімнат, є дві маленькі кухні, де завжди людно. Маленькі й душові кабінки та туалет.
– А ще дуже тонкі стіни, й хочеш чи не хочеш мимоволі живеш іншими життями, — додає Саша.
Олександра одразу взялася шукати роботу, бо не хотіла розраховувати лише на 271 євро (з 2024 року виплату збільшили до 340 євро) підтримки на місяць.
Через місяць Олександра почала шукати інше житло, адже умови життя не покращилися. Спочатку написала листа в муніципалітет – відповідь, навіть, через тиждень не прийшла. Тоді почала особисто шукати іншу локацію й особисто поїхала домовлятися з менеджерами:
– Розпитувала знайомих з роботи чи є десь житло для переселенців. Через них дізналася, що неподалік, у сусідньому місті Бреда є притулок у старовинній будівлі Купола, який облаштували для переселенців з України у колишній тюрмі. Не довго думаючи у свій вихідний поїхала туди, поговорила з менеджерами локації. Вони виявилися чуйними до нас й сказали: “Збирай речі, ми знайдемо для вас кімнату.
За словами Олександри, в Куполі в кімнаті є усе, що потрібно для проживання: туалет, душ, одне двоповерхове ліжко, стіл, шафа для речей.
– Живу, як у готелі й стіни такі, що й не чути сусідів. З мінусів – готувати собі я не можу, немає для цього обладнаного місця, але щодня привозять їжу, яку можна купити. Наприклад, повноцінні сніданок, обід та вечеря обходиться приблизно у три євро, — каже Олександра.
Змінювати локацію жінка поки не планує, адже є все для нормального проживання. Однак більшість змирилися й живуть в тих умовах, які є. Адже втративши в Україні все, дякуєш тому, що є, додає вона.
“Здається, що вони картонні”
Ще одна героїня, яка погодилася розповісти про плюси та мінуси життя у Нідерландах – Кароліна Кійченко.
Дівчина приїхала до Нідерландів з Закарпатської області 15 вересня. Каже, обрала Нідерланди не тільки як країну для захисту, а і як ту, де планує жити постійно. На локацію в Де-Моер потрапила через розподільчий центр в Утрехті.
Це гарне село. Навкруги зелені поля, ліси. Йдеш дорогою до автобусної зупинки, а обабіч пасуться вівці та коні, інколи можна побачити корів. Село невелике, однак людей рідко зустрінеш, усі переважно на роботі, а у свій вихідний день проводять час удома у колі друзів та родини, — розповідає Кароліна. — Мені подобається тут, однак на локації жити не просто.
Дівчина каже, що дістатися до найближчого міста за продуктами необхідно подолати не менше 5 кілометрів.
– Найближчий продуктовий магазин розташований від локації за 6 кілометрів. До міста добираємося автобусом, але до зупинки необхідно йти через поле близько 30 хвилин. Можна поїхати й велосипедом, який є на локації і який видають нам під ключ. Однак, за те, що він зламається (наприклад, якщо пробити колесо) доведеться заплатити штраф у розмірі 100 євро, — говорить Кароліна.
Дівчина розповідає, що живе з двома іншими дівчатами у кімнаті два на два метри. У ній двоповерхові ліжка, раковина та поличка, на яку не складеш усі речі. Однак нещодавно в коридорі поставили металеві шафи для одягу. Розетка одна на всіх. Користуватися подовжувачем забороняють, кажуть – погана система електропостачання, тож можливі поломки.
– У кімнаті дуже тоненькі стіни, інколи мені здається, що вони картонні, бо усе чути. Немає ніякого особистого простору й таке враження, що постійно комусь заважаєш. А ще поганий інтернет, який не дотягує у кімнату. Була ситуація, коли ми тиждень сиділи без wi-fi, без можливості додзвонитися до близьких в Україну, або дізнатися графік роботи, – ділиться Кароліна.
Дівчина каже, що менеджери локації переважно байдужі до проблем переселенців.
– До прикладу, у нас зламались пральні машини. Й ми три тижні чекали, доки їх замінять на нові. У перші дні після поломки повністю затопило нижні поверхи. Менеджери локації знали про цю проблему, але не поспішали її вирішувати. Доки люди не зібралися й не почали кожного дня їх “діставати” своїми проблемами. Крім цього, нам погрожували відключенням інтернету, якщо не будемо підтримувати чистоту й порядок на локації. Однак ми поділилися на тих, хто наводить порядки кожного дня, й на тих, кому байдуже. Дехто не прибирає взагалі, – ділиться дівчина.
На локації встановлені правила. Однак, за словами Кароліни, їх ніхто не дотримується:
– Була ситуація коли сам менеджер локації прийшов й дозволив випивати алкоголь до ранку. При цьому сам долучався до цього. І це не нормально, оскільки правила написані для усіх, і їх потрібно дотримуватися. Та й потрібно враховувати побажання інших, особливо тих, хто ходить на роботу.
Кароліна також знайшла роботу через компанію Synergie на складі. Робота не складна, але усі зміни вечірньо-нічні, і після роботи хочеться тиші, а не галасливих сусідів.
– Звісно, є переваги життя у прихистку, але їх не багато. При заїзді нам видали готівкою 100 євро на їжу. Є гаряча вода та тепло, і це важливо, – говорить Кароліна.
Однак дівчина хоче, щоб все-таки хтось почув, і допоміг розв'язати проблеми. Найперше — забезпечити нормальні умови проживання для переселенців.
– Так, ми маємо радіти тому, що є. Але коли ставляться до нас, як не до людей, це дуже образливо. Адже ми приїхали не сидіти на шиї у держави, а знайшли роботу, платимо податок. Працівники нашого муніципалітету, не чують наші прохання, зауваження. А хочеться небагато: щоб менеджери локації гідно виконували свою роботу, все-таки вони отримують кошти, свою зарплату, — говорить Кароліна.
Їхала до родини, потрапила до локації переселенців
У прихистку Де-Моер проживає трохи більше, ніж сто людей. Хтось свідомо обирав Нідерланди, як країну для проживання, а хтось їхав до своєї родини, однак чомусь опинився на локації для переселенців.
Наприклад, Оксана Бачинська, яка приїхала з Миколаєва 16 вересня 2023 року. Дівчина їхала до своєї родини: двоюрідної сестри та бабусі, але Червоний Хрест поселив Оксану у Де-Моері.
– Я їхала до своєї родини, але мені сказали, оскільки я приїхала не сама, а з чоловіком, то мене поселять на локацію з іншими переселенцями з України. А я так хотіла бути поруч зі своїми близькими, — розповідає дівчина.
Кілька перших днів Оксана ночувала у хостелі в Амстердамі, після – відправили у готель “Van der Valk” у Gilze - Tilburg, де вона прожила півтора місяця, а потім відправили на локацію у Де-Моер.
– Перші враження – шок. З вулиці приміщення здається не маленьким, але в середині усе таке крихітне. Кімнати маленькі, душові кабінки та туалети – теж. А ще деякі сусіди не дуже приємні, часто випивають, — розповідає Оксана.
Й додає, що локація знаходиться далеко від центру міста, і за продуктами необхідно їхати пів години. Каже, що це великий мінус, оскільки складно влаштуватися на роботу:
— Я приїхала саме працювати, а не сидіти на шиї у держави. Але поки роботу не знайшла, на склад піти не можу, здоров’я не дозволяє. А допомоги не вистачає, тому я зі своїм хлопцем стала в чергу, щоб переїхати до Північної Голландії, оскільки там більше можливостей знайти роботу. Та й умови життя будуть кращі, бо ж самі платитимемо. Але поки відповіді від муніципалітету немає. Тому залишається лише надіятися та чекати.
- Читайте актуальні новини від Гадяч.City у Telegram-каналі.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Гадяч.City у Facebook.
- Ми також є в Instagram.
- А ще дивіться улюблені інтерв'ю та опитування в TikTok й в YouTube.
