У селі Декабристів Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області відбулося громадське обговорення нової назви. Більшість його учасників висловилися за назву «Мирне». Тож на 43-й позачерговій сесії затверджено рішення «Про перейменування селища Декабристів», яке 2 лютого надіслано на розгляд парламенту.
Хто повідомляє: Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті
Великосорочинська сільська рада на 5 сесії ради вирішила подати до Верховної Ради пропозицію щодо перейменування селища Декабристів на селище Мирне Великосорочинської сільської ради.
— Закон «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» серед іншого, включає до символів російської імперської політики назви населених пунктів на честь осіб, які були на керівних посадах у держструктурах, війську та партіях, зокрема й тих, які Російська імперія створювала на підпорядкованих землях, і сприяли російській імперській політиці; закликали до русифікації чи українофобії; подій, повʼязаних із утіленням російської імперської політики, — зазначає голова полтавського офісу УІНП Олег Пустовгар.
Голова експертної комісії Українського інституту національної пам’яті (УІНП) доктор історичних наук, завідувач відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України Віктор Брехуненко у фаховому висновку щодо належності до географічних об’єктів, назв юридичних осіб, пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених декабристам, до символіки російської імперської політики зазначає:
«Поява в Україні географічних об’єктів, названих на честь декабристів, жодним чином не пов’язана з розвитком питомо української топонімії. Як і встановлення присвячених декабристам пам’ятників та пам’ятних знаків, вона була втіленням російської імперської політики радянського зразка. Термін «декабристи», який упроваджували в часи СРСР у назви географічних об’єктів, походить від назви місяця (рос. декабрь), коли відбулося організоване групою опозиційно налаштованих дворян повстання (26 (14 за ст. ст.) грудня 1825 року в Санкт-Петербурзі) з метою зміни державного ладу в Російській імперії», - говориться у фаховому висновку.
«У радянській історіографії та ідеології декабристів характеризували за ленінською схемою як «ідейних попередників» більшовиків: декабристи започаткували революційний рух, естафету підхопив Олександр Герцен, продовжили петрашевці, народники, народовольці, а втілили в життя внаслідок Жовтневого перевороту 1917 року більшовики. Пильна увага до декабристського руху в радянській історіографії, а також глорифікація його учасників у символічному просторі пояснювалися насамперед тим, що політична платформа декабристів (як і більшовиків та їхніх ідейних спадкоємців радянських комуністів) базувалася на імперських підходах».
«Незважаючи на існування філій російського декабристського руху в Україні, його програми не передбачали політичної, культурної та державної окремішності для українського народу. Так, розроблений керівником Південного товариства в Тульчині Павлом Пестелем проєкт конституції – «Руська правда» – був наповнений імперським духом і не визнавав за народами, які населяли Російську імперію, права на окреме політичне існування (виняток – поляки та євреї). Українців Пестель уважав складником «корінного російського народу». Панславістська програма Товариства з’єднаних слов’ян (заснованого 1823 року у Новограді-Волинському), хоч і передбачала утворення федеративного союзу слов’янських республік із демократичним ладом, українців також відносила (разом із білорусами) до росіян. Відповідно до ліберальнішої програми Північного товариства в Санкт-Петербурзі, викладеної в «Конституції» Микити Муравйова, Росія перетворювалася на федеративну державу в складі 15 штатів, було передбачено поділ України на 2 федеральні штати – Чорноморський зі столицею в Києві та Український зі столицею в Харкові», — акцентують автори фахового висновку.
