Уряд канадської провінції Онтаріо ухвалив рішення про включення вивчення Голодомору 1932-33 років до шкільної програми, пише Гадяч.City.
Хто повідомляє: онлайн видання CBC News.
В чому суть
Курс вивчення радянського злочину включать до програми історії Канади для 10-го класу від вересня 2025 року.
На пресконференції 28 листопада міністр освіти Канади Стівен Лечче сказав, що розширення предмета допоможе дітям зрозуміти вплив Голодомору на українську громаду в Канаді та зробити висновки з тієї частини історії.
– Цей голод проти українського народу був актом геноциду, і наш обов’язок як канадців пам’ятати про це. Я сповнений рішучості зміцнити освіту на основі наших спільних цінностей, зокрема шляхом обов'язкового вивчення жахів державних переслідувань українців під час Голодомору в історії Канади в 10 класі, – сказав Стівен Лечче.
Провінція Онтаріо також виділяє $400 тис. на підтримку Національного туру з підвищення обізнаності про Голодомор (The Holodomor National Awareness Tour) та мобільного класу з вивчення Голодомору. Фінансування дозволить мобільному класу подорожувати школами провінції та залучати учнів 6-12 класів до експериментального навчання.
Лекції у мобільному класі Голодомору вже прослухали понад 70 тис. людей по всій Канаді та учні з понад 500 канадських шкіл.
Національний інформаційний тур про Голодомор був розроблений у 2014 році Канадсько-Українською Фундацією.
Зазначимо, Канада стала першою країною у світі, яка у 2008 році визнала Голодомор геноцидом українців.
Голодомор в Україні. Хронологія геноциду
Найтрагічніші дні Голодомору розгорталися протягом 1932–33 років, однак цьому передувала тривала підготовка керівництва СРСР до знищення українців. Партійне керівництво поступово ухвалювало сотні фатальних рішень і постанов, а закінчилось все смертю мільйонів людей, тяжкими психологічними травмами та придушенням опору.
Підготовка Голодомору
Грудень 1927 року, XV зʼїзд компартії (ВКП(б)) — проголошення курсу на колективізацію.
Колективізація — перетворення індивідуальних селянських господарств у колгоспи і радгоспи. Їхня земля, інструменти для обробітку землі та худоба переходили також до колективних державних господарств. Вступ до колгоспів став пізніше обовʼязковим, а щодо незгодних застосовувалися репресії. За допомогою колгоспної системи керівництво СРСР отримало владу над розподілом ресурсів, робочою силою та життям людей.
“Куркуль” — політичний ярлик, який навішували на заможних селян, а по факту — на тих, хто не хотів вступати в колгосп, опирався колективізації або становив політичну небезпеку радянській системі.
Протягом 1928 року арештували понад 33 000 куркулів.
Січень – березень 1930 року — масова акція з розкуркулення, яка проводилася з використанням терору та репресій, узаконених того ж року.
Розкуркулення — система заходів, спрямована на обкрадання, позбавлення свободи, закріпачення, заслання та подекуди фізичну розправу над заможними селянами.
"Батько мій до колективізації дуже добре жив. В моєї матері був сундук. Знаєте, мєсто шкафа давали молодій дівчині, купляли не шафу, сундуки тоді були. Бо тоді ще шкафів не було. І ми, мої батьки, жили тоді дуже добре: кінь був, він хазяїн був, 6 десятин землі було. І оце в час колективізації забрали все, забрали коня і плуга, і все ремесло, те що для сільського господарства – реманент. Забрали у колгосп. Благодаря тому, що батько жив, цей сундук був повний добра. А як прийшов 33-ій рік, то з цього сундука… якби не цей сундук повний був, то ми б з голоду померли".
Спогад Воскобойник (Писаренко) Ганни Василівни, 1923 р.н.
1 000 000 осіб — приблизно стільки українців депортували внаслідок розкуркулення.
Початок 1930-х — масові повстання проти колективізації, які також часто мали антирадянський та націоналістичний характер.
Протягом 1930 року було понад 4000 стихійних повстань, у яких взяли участь близько 1 200 000 осіб.
Станом на жовтень 1931 року до складу колгоспів включили 68% селянських господарств та 72% орної землі.
Колгоспи стали одним із найважливіших інструментів відбирання зерна та створення умов для голодної смерті селян.
Початок Голодомору
Хлібозаготівлі, тобто вивіз зерна, тривають на всій території радянської України.
Уже натрапляємо на всім відомі нам з історії Голодомору терміни — "червоні обози", якими доставляють зерно до зсипних пунктів зерна, у той час, як буксирні бригади "організовуються" та насильницьки вилучають збіжжя у селян.
Районні газети майоріють повідомленнями про "виконаємо", "перевиконаємо", "зустрічний план", "зрив плану" — планова економіка, змагальництво та бажання партійців вислужитися призводило до нестачі продовольства.
Водночас зерно переважно вивозиться з України на експорт для закупівлі обладнання для індустріалізації.
За невиконання плану хлібозаготівель до селян-одноосібників, колгоспників та подекуди колгоспів застосовувалися репресії — у домівках проводять суцільні обшуки, штрафують трудоднями, накладають непосильні податки, погрожують та знущаються фізично.
Голодомор
У 1932 році влада ухвалила низку важливих постанов: закон про 5 колосків та постанови про заборону торгівлею колгоспами хлібом до виконання плану хлібозаготівель по СРСР і заборону продажу колгоспниками лишків хліба до виконання плану хлібозаготівель.
Сталін у листах наголошує, що "саме головне зараз — Україна", оскільки справи на Україні дуже погані, побоюється втратити Україну через підривну діяльність агентури та наявність свідомих і несвідомих "петлюрівців", бажає перетворити Україну в найкоротший строк на фортецю СРСР.
За місяць дії "закону про пʼять колосків" винесли 250 вироків про розстріл.
В жовтні вперше зафіксували перевагу смертності над народжуваністю в українських селах.
Радянське керівництво продовжує звинувачувати в невиконанні планів саботажників та посилює репресії, зокрема надаючи більше прав судовим органам.
Зупинили постачання промислових товарів до сільської місцевості та почали обовʼязкову паспортизацію, яка закріплювала людей на місцях проживання і фактично забороняла міграцію (буде офіційно впроваджена наприкінці грудня), зокрема до міст та інших республік.
Впровадили режим "чорних дошок", тобто блокади сіл і містечок. Готується нова хвиля репресій щодо "куркулів". Шириться епідемія тифу.
За невиконання планів встановлювався штраф додатково у розмірі незданого зерна.
Позбавлення земельних ділянок та виселення за межі села.
Заборона продажів промтоварів цим селянам.
Прирівнювання переховування хліба (закопування і т.д.) до шкідництва і жорстоке покарання за це.
У грудні 1932 зростає кількість дитячої безпритульності на вулицях міст (діти, які втратили батьків через голод, або яких батьки "вислали" до міст для порятунку).
На "чорну дошку" заносили, крім колгоспів, сільради, села, окремих одноосібників, а також "цілі райони"; подекуди всі колгоспи та населені пункти району були на "чорних дошках". За розкрадання хліба від 1 листопада до 5 грудня засудили 5215 осіб, до розстрілу — 174 особи.
Влада визнала незадовільним виконання Україною річного плану хлібозаготівель на 65,3%. І встановила основну причину незадовільного перебігу хлібозаготівель — відсутність "рішучого удару по саботуванню хлібозаготівель від куркулів та їхньої агентури — залишків петлюрівщини та махновщини".
Тоді ж збільшили план для мережі "Торгсин" — державних обмінних пунктів побутових дорогоцінностей на продукти й промислові товари, а фактично — "легального" обкрадання людей. Один з лідерів партії Лазар Каганович приїхав до УРСР для "особистого контролю". Доручено повністю вивезти усе зерно, наявне в колгоспах, які не виконують плани.
У лютому 1933 повідомлення про смертність від голоду вже не надходять в листах приватних осіб чи як додаткова інформація у звітах, а стають однією з головних тем звітів.
Про смертність від голоду, епідемій супутніх голоду хвороб, харчування сурогатами та подекуди випадки канібалізму повідомляють усі області УСРР.
Усі повідомлення до вищого керівництва партії рясніють згадками про масове голодування; голодує понад половина сільського населення.
Часто згадуються випадки вживання в їжу домашніх тварин, трупоїдства та людоїдства. Вперше згадуються масові поховання як наслідок великої кількості трупів та нереєстрація значної кількості смерті, бо "просто в селі більше немає кому".
Понад половина учнів не відвідують школи.
Тепер фактично спогади тих, хто вижив, є єдиним джерелом інформації, адже документи не фіксують новин та не передають ситуацію.
У квітні 1933 голод триває і перебуває у самому розпалі. Уся територія охоплена голодом — селяни-одноосібники, колгоспники, містяни тощо. Продовжують лютувати епідемії. Не зменшується кількість зафіксованих випадків вживання непридатних в їжу продуктів та канібалізму.
Мала б розпочатися посівна кампанія, але її початок фактично неможливий, адже у людей немає сил працювати в полях.
Наприкінці літа ситуація змінюється, коли зерно потроху повертають назад, а низка каральних постанов фактично втрачає чинність.
Так міг би виглядати короткий "календар" Голодомору 1932-33 років. Основний масив рішень, якими вчинили вбивство голодом, ухвалили в 1932 році.
Хоча найбільша смертність фіксується в 1933 році, повідомлення у цей період дуже скупі, а офіційні особи мовчать, не реагуючи на численні сигнали про безнадійне становище українців.
Безпосередні наслідки (епідемії, нестача продовольства тощо) тривали аж до 1935 року.
- Читайте актуальні новини від Гадяч.City у Telegram-каналі.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Гадяч.City у Facebook.
- Ми також є в Instagram.
- А ще дивіться улюблені інтерв'ю та опитування в TikTok й в YouTube.
