Перший в історії людства ядерний вибух пролунав на полігоні Аламогордо (штат Нью-Мексико, США). Це стало початком атомної ери. 29 серпня 1949 року на Семипалатинському полігоні (нині Казахстан) випробував свою першу атомну бомбу РДС-1 радянський союз. Творцями її були видатні радянські вчені – Юлій Харитон (науковий розробник), Ігор Курчатов (керівник проєкту) та наш земляк — вепричанин генерал Микола Духов (головний конструктор). До речі, саме він оснастив ядерний заряд нейтронним запалом власної конструкції. Так, як ви вже зрозуміли, далі мова піде про нашого земляка Миколу Духова.
Дитяче хобі, яке приносило гроші
Микола Духов народився у селі Веприк Гадяцького повіту у 1904 році (нині Великобудищанська громада). Його батько був фельдшером, а мати — дочкою збіднілого поміщика.
Микола Духов
У сім років малий уже мав "військові замовлення": робив старшим хлопцям-сусідам дерев’яні нагани та рушниці, тому дід виділив для онука власну майстерню. Там хлопчик ремонтував усі скарби, що приносили сусіди: від годинника до сівалки. До речі, в майстерні Микола зробив перший у Веприку радіоприймач і поставив випуск на потік, бо відбитися від замовлень не вистачало сил.
Навчався Микола у сільській школі, потім у Гадяцькій класичній чоловічій гімназії. 1919 року гімназію перетворили в єдину трудову школу другого ступеня, а у 1920 році отримав диплом про її закінчення.
З 14 років розпочалося його трудове життя. Спершу він працював секретарем Веприцького комітету бідноти, з 1921 – агентом продзагону. Вів перепис, який слугував сільській раді підставою для визначення продподатку. Був також завідувачем районної хати-читальні, секретарем райземлісу, завідував ЗАГСом. У 1925 році прийшов на Чупахівський завод різальником буряка. Згодом його перевели в техніко-нормувальне бюро.
І тільки у 1926 р. Миколі Духову, як кращому серед комсомольців, виділили єдину путівку для навчання на робфаці Харківського геодезичного інституту, після якого необхідно було продовжити навчання за фахом землеміра або геодезиста.
Початок кар'єри конструктора
Після закінчення робітфаку він був рекомендований «для зарахування без випробування на механічний факультет» Ленінградського політехнічного інституту, де навчався з 1928 по 1932 рік на кафедрі «Автомобілі та трактори» і отримав спеціальність інженера-конструктора тракторів та автомобілів.
Його відразу призначають на роботу в конструкторському бюро заводу «червоний путіловець» у ленінграді, де й пройшов шлях від рядового інженера до заступника головного конструктора. Микола працював над конструюванням пристосувань для масового виробництва тракторів, над створенням першого радянського легкового автомобіля, брав участь у розробці 75-тонного крана для залізничного транспорту, яку він з групою товаришів закінчив за рекордний термін – 23 дні.
Радянські танки з українським духом
Ще до початку Другої світової війни Микола на кіровському заводі в ленінграді займався модернізацією танка Т-28. Його часто бачили на полігоні в комбінезоні танкіста. Разом з випробувачами тестував машини та брав участь у їх ремонті та технічному обслуговуванні.
На початку Другої світової війни Миколу призначили головним конструктором танкового виробництва Челябінського тракторного заводу.
Танки Миколи німці називали "Духов-панцер", радянські солдати іменували "звіробоями", бо приборкували німецькі "тигри" й "пантери".
КВ-2. Монстр радянського танкобудування, до розробки якого був залучений Микола Духов
За вдачею Микола був спокійний, стриманий. З робітниками, рядовими інженерами поводився невимушено. Через це багатьом, на перший погляд, здавалося, що в стосунках із підлеглими він тримається не на рівні "високого начальства". Та це була хибна думка. Духов ніколи не був "простачком". Він завжди досить легко погоджувався з аргументами інженерів, начальства, військових, терпляче вислуховував їхні ідеї, щоб не витрачати часу на марні суперечки. А потім наполегливо втілював у життя свою технічну лінію, правильність якої підтверджував час.
Микола Духов був настільки поглинутий своєю конструкторською діяльністю, що часто ігнорував важку політичну ситуацію в країні. Сталін постійно за ним стежив — часто підозрював конструктора у намірі втекти за кордон.
Одного разу, перебуваючи в Києві, Микола домовився зі своїми охоронцями про поїздку у Веприк. Хотів поїхати сам. Однак Сталін дізнався про це і видав наказ розстріляти охоронців. Тоді лише особисте прохання Миколи Духова зберегло життя людям.
Створення першої атомної бомби
У 1948 р. Миколу Духова призначили заступником головного конструктора, він працював головним конструктором першої радянської атомної бомби у науково-конструкторському секторі в КБ-11 (Арзамас-16). Микола Леонідович почав вивчати нову справу і став у ній провідним спеціалістом. Тоді почалося його життя під грифом "цілком таємно".
Фізикам-ядерникам був потрібен талановитий інженер, який міг би втілити їхні ідеї в життя. Цим інженером і став Микола Духов.
Під керівництвом Миколи Духова розробили конструкцію ядерного заряду, джерела нейтронного ініціювання ланцюгової реакції (нейтронні запали для вибуху) і стендову апаратуру для тестування функцій як складових частин, так і всієї бомби. У найстисліші терміни Микола Духов розробив конструкцію вибухового механізму у вигляді кулі ("Шар-Дух"), який перевершив американські аналоги.
У 1954 році він став директором, головним конструктором та науковим керівником філіалу, яким керував десять років. За цей час під його керівництвом розробили перше покоління ядерних боєприпасів для сімнадцяти різних носіїв.
У 1957 році Духову надано звання члена-кореспондента АН СРСР. 1963 року Рада Міністрів СРСР виносить особливу подяку тричі Герою Соціалістичної Праці, кавалеру багатьох нагород за інженерні досягнення.
Кількість високих звань та нагород не спричинила “зіркову хворобу”. Микола Духов залишався скромною людиною в усіх життєвих питаннях.
Помер Микола Духов 1 травня 1964 року і похований на новодєвічевому кладовищі в москві.
Могила Миколи Духова на новодєвічевому кладовищі в москві
Видатний інженер увіковічений бюстом, іменним парком у селі Веприк, вулицею в місті Полтаві. Бюсти та пам’ятники Духову є в Києві та інших містах України. Вулиці імені видатного інженера також є у низці міст росії та СНД.
- Читайте актуальні новини від Гадяч.City у Telegram-каналі.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Гадяч.City у Facebook.
- Ми також є в Instagram.
- А ще дивіться улюблені інтерв'ю та опитування в TikTok й в YouTube.
