Вперше чубатий вінок Людмила Попович побачила на ляльці-мотанці гадяцької майстрині Ірини Даниленко. Людмила так захопилася ним, що спочатку кинулася читати всю інформацію, яку могла знайти, а потім й сама взялася відтворювати вінок, пише Гадяч.City.
Вранці 12 вересня гадячанка Людмила Попович хоч і прокинулася ще "не знаменитою", проте за кілька годин стала відомою у соцмережах. А "винуватцем" стали фото її доньки Влади, опубліковані на сторінці Гадяцького історико-краєзнавчого музею. На фото дівчина позує у традиційному для Полтавщини чубатому вінку.
Власне музей і "звів" Людмилу й вінок — взимку 22-го тут проходила виставка традиційної української іграшки, а Людмила працює зберігачкою фондів музею.
Чубатий вінок вона запримітила на ляльці-мотанці гадяцької майстрині Ірини Даниленко.
— Я родом із Сумщини. У нас трішки інші традиції, тому чубатого вінка я до цієї виставки не бачила. Власне, саме після цієї виставки я й стала цікавитися не тільки чубатим вінком, а загалом різноманіттю українських вінків та технологією їхнього виготовлення, — говорить Людмила.
Під враженнями від чубатого вінка, вона почала шукати будь-яку інформацію про нього й поділилася із колегами, що хоче створити вінок. Її ідею підтримали. Цілий березень Людмила планувала, яким він має бути, як його удосконалити, щоб тій, хто його одягатиме, було зручно носити. Й у квітні Людмила взялася до роботи.
На створення чубатого пішло майже пів року і кілька мотків акрилових ниток. "Родзинка" такого вінка — помпони із ниток, які у народі прозвали "балабонами".
Раніше балабони виготовляли із шерстяної нитки. Щоб максимально балабони нагадували автентичні, Людмила використала саме акрилові нитки.
— За основу взяла звичайний обруч. Каркас зробила із дроту. На каркас нав’язала балабони. Їх виготовила, мабуть, більше сотні, — говорить Людмила. — Кілька разів його переробляла й удосконалювала. Крім балабонів, декорувала вінок штучними квітами. Хоча раніше вінок прикрашали і павичевим пір’ям, і восковичками. Чубатий вінок на весіллі відображав й матеріальне становище нареченої — чим вище він був, тим заможнішою була родина дівчини.
Першою й останньою, хто надяг цей вінок, стала донька Людмили Владислава — такою була умова Людмили. Тепер вінок буде експонуватися у кімнаті етнографії Гадяцького історико-краєзнавчого музею.
Але Людмила обіцяє зробити ще один, у якому можна буде сфотографуватися під час фотосесій.
На цих двох вінках майстриня не збирається зупинятися, адже українці виготовляли майже 80 видів вінків.
