Щодня у Гадячі безпритульних тварин стає все більше й більше. Однак безпритульними стають найчастіше домашні тваринки господарі яких не бажають нести за них відповідальність.
Про те, як живуть зараз безпритульні тварини, які проблеми є нині. А також про те як стати петфрендлі та допомогти покращити становище тварин розповідає голова ГО по захисту прав тварин "Врятуйте наші душі" Леся Паладич.
Навіть війна не змінила ставлення людей до тварин
– Через війну безпритульних тварин стало набагато більше. Хоча наша область й не перебуває в зоні активних бойових дій, але до нас їдуть люди з інших областей і везуть з собою своїх домашніх тварин, а потім з якихось причин ці тварини опиняються на вулицях нашого міста. Також безпритульними стають тварини господарів, які виїхали з Гадяччини й залишили своїх улюбленців напризволяще, – розповідає Леся Паладич.
Ставлення людей до тварин не змінилось. За словами зоозахисниці, люди продовжують залишати своїх тварин на вулицях міста та не дають їм спокійно жити. І з такими людьми зооволонтери боряться кожного дня, воюють за життя безпритульних тварин:
Жінка каже, що не всі люди повинні любити тварин, але це не привід для того, щоб їх ображати або вбивати:
– Ви думаєте, ми вороги тим людям, які їх не люблять? Ні, ми не вороги. Ми теж хочемо, щоб тварин не було на вулицях нашого міста, але іншим способом. Ми хочемо їх прилаштувати у сім'ї, хочемо, щоб вони жили в якихось місцях відведених для тварин, щоб їх там годували та не ображали, щоб вони були проліковані, щеплені, стерилізовані та не розмножувалися, – говорить Леся Паладич.
Й додає, що зараз є проблеми з маленькими кошенятами чи цуценятами. Якщо раніше хоч якось можна було знайти нових господарів, то зараз прилаштування практично дорівнює нулю:
– Якщо раніше я публікувала оголошення про пошук нових господарів для кошенят і їх за декілька днів розбирали, то зараз у мене покинуті кошенята та цуценята можуть прожити до прилаштування навіть рік.
Зоозахисниця каже, що ще пів року тому був бум на породистих тварин. Але зараз вже й породистих все рідше та рідше обирають.
"Притулок" тримається тільки завдяки небайдужим громадянам
У команді ГО активістів всього лише четверо зооволонтерів: Наталія Дорогань, Алла Ільченко, Тетяна Харченко та Леся Паладич.
– Так, у нас є притулок, я просто не знаю як його ще назвати. Зібрати вдома понад 100 тварин, ну як це ще назвати як не притулок. Він, до речі, ще й не зареєстрований. Розумію, що це не нормально, але який вихід, яке рішення? На позачерговій сесії, яка відбулася на початку травня, міський голова Володимир Нестеренко говорив, що на території громади шукають територію та приміщення для безпритульних тварин. Але далі розмов діло не просунулося. Тому сумніваюся, що найближчим часом місцева влада зможе розв'язувати це питання, адже вони просто роздають людям, які прийшли зі скаргами на тварин, наші контакти, – говорить Леся Паладич.
Притулок тримається тільки на допомозі небайдужих людей. Бо за власні кошти зоозахисниць утримувати тварин дуже складно. Лише у Лесі Паладич живуть 134 тваринок і майже усі вони знаходяться на лікувальних кормах. А таке харчування на місяць для однієї хворої тварини коштує від 400 і до 1000 гривень.. І це ще без ліків, обстеження.
– Хтось розуміє й допомагає, підтримує, а хтось не розуміє, що ми докладаємо титанічної сили, а це ще й морально важко. Інколи відчуваю себе попрошайкою. І це якесь замкнене коло: сам не потягнеш, і не просити не можеш, – говорить Леся Паладич. – Іноді мені здається, що люди цього всього не бачать, а іноді здається, що вони спостерігають з далеку за цим всім. А ще часто чую від людей: "Ну ви працюєте, вам це подобається, так працюйте, а ми ще підкинемо вам роботу, бо ви за це ще й зарплату отримуєте".
Коли розпочалася повномасштабна війна, безпритульним тваринам допомагали й фінансово й гуманітарно. З Італії та Польщі привозили корма.
– Тоді це був якийсь бум гуманітарної допомоги. Це не були фури, але коли не було нічого, то ця допомога була як ковток свіжого повітря і я знала, що ми ще якось протягнемо. Думали за сьогоднішній день і, навіть, допомагали іншим, бо знали, що у них ще сутужніше, – говорить Леся Паладич.
Часто чую фразу: "У нас на Полтавщині війни немає" і це мене таки просто виводить з рівноваги. Навпаки говорю, що переселенці до нашої області везуть тварин із зони бойових дій, ті, гадячани виїжджають за кордон і теж залишають тварин на нас, і так з кожним днем тварин на вулицях міста все більше й більше. І з ними потрібно щось робити: виловлювати, стерилізувати, прилаштовувати.
Найбільша проблема – це реєстрація домашніх тварин
Найбільша проблема – це реєстрація домашніх тварин, адже саме з неї витікають усі інші проблеми. Також важливу роль відіграє й безвідповідальність господарів.
– Якби була реєстрація тварин, все це відстежувалося й за порушення платили штраф. І тоді господарі ставали відповідальнішими. І думали перед тим як брати до себе тваринку. І не було б викинутих тваринок. Воно настільки усе пов'язано, – говорить Леся Паладич.
У людей чомусь усе так просто, не сподобалася тваринка, або награвся і вона набридла – викинув на вулицю, або ще гірше – пішов до "ветлікаря" приспав і завів собі нового. Краще, коли телефонують й повертають тваринок, були випадки, а буває, коли просто знову викидають на вулицю або труять чи вивозять десь та вбивають.
– І для того, щоб цього усього не було, потрібно щоб запрацювала система реєстрації домашніх тварин. Зараз на території нашої громади прийнята програма по зменшенню кількості безпритульних тварин, в яку входить стерилізація 20-25 безпритульних собак. Думаю, кардинальні зміни відбудуться лише тоді, коли до влади прийдуть люди, які розуміють, – говорить Леся Паладич.
У нас у Гадячі не те що ветеринарного лікаря, а ветеринарної клініки немає в яку б я понесла свою тварину. Люди практично не роблять своїм домашнім вихованцям щеплень від сказу, я вже мовчу про комплексні вакцини. І тому як щось трапляється з тваринками ми веземо або у Полтаву, або Миргород.
Щодо стерилізації, то жінка каже, що до Гадяча щомісяця приїжджають ветеринари з Сум й стерилізують як домашніх, так і безпритульних тваринок.
Як стати петфрендлі та допомогти покращити становище тварин
Ніякої таємниці немає, зоозахисниця каже, що просто потрібно безмежно їх любити. А вони віддячать вірністю і любов'ю:
– Так склалося моє життя. Одного разу я зрозуміла, що я хочу присвятити своє життя не людям, а тваринам і вирішила стати зооволонтером, – говорить Леся Паладич.
Я більше люблю тварин, адже вони ніколи не зрадять, у них в очах ніколи не побачиш ненависті. І вони щиріші аніж люди.
- Читайте актуальні новини від Гадяч.City у Telegram-каналі.
- Обговорюйте новини та діліться актуальним в нашій групі Гадяч.City у Facebook.
- Ми також є в Instagram.
- А ще дивіться улюблені інтерв'ю та опитування в TikTok й в YouTube.
