"З війною я вже забула, що був той коронавірус": Спогади гадячан про коронавірусний карантин

"З війною я вже забула, що був той коронавірус": Спогади гадячан про коронавірусний карантин

колаж Гадяч.City

Вже завтра, першого липня, в Україні скасують карантин через коронавірус. Про завершення карантину повідомив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

«З 1 липня завершуємо дію карантину та режиму надзвичайної ситуації у зв’язку з пандемією коронавірусу. COVID-19 став для українців важким випробуванням», — написав він у telegram.

Зміни, озвучені посадовцем, уже внесені в «ковідну» постанову уряду №1236: останній день всеукраїнського карантину визначений на 30 червня 2023 року включно.

Ви, мабуть, вже й не згадаєте, але він тривав останні три роки. Вперше карантинні заходи, самоізоляцію та масковий режим запровадили 12 березня 2020 року.

Чим запам'ятався гадячанам коронавірусний період? Журналісти Гадяч.City провели невеличке опитування.

BGImage

Олег Цимбал

Коли спочатку з'явилися новини про коронавірус у Європі, думав якась фігня та провокація, потім коли вже вірус з'явився в Україні, було трохи страшно.

Ну а коли вже перехворів сам, то повірив остаточно. Пам'ятаю, як на роботі змусили вакцинуватися, адже тоді до роботи не підпускали нікого.

BGImage

Люба Мисюра

Любов Мисюра

З появою коронавірусу страх відчула тоді, коли сама перехворіла, втратила багато знайомих людей через цю тяжку хворобу. Усвідомивши все це, стала більше думати про своє здоров‘я: почала займатися бігом, моржуванням. Відчула позитивні зміни.

Свої корективи COVID-19 вніс і в бібліотечну справу. Працівникам КЗ «Гадяцька Публічна бібліотека імені Лесі Українки» довелося зазнати значних змін стосовно роботи: спілкування в масках, книжок торкатися тільки в рукавичках, заходи в онлайн режимі.

Проте це не відлякувало людей залишатися користувачами бібліотеки. Бо ми – українці. Все переживемо. Ми – сильна і непереможна нація.

BGImage

В'ячеслав Шкаревський

Ще з його початку люди боялися один одного. Пам'ятаю відсутність або втридорога маски й антисептики, а ще купа розмов про нього і новин. В мене маски були у всіх кишенях, навіть в рибальські снасті поклав.

З позитивного – люди стали більше слідкувати за власною гігієною і чистіше стало в магазинах.

BGImage

Юлія Павленко

З війною вже й забула за той коронавірус. Пам'ятаю, як люди почали частіше мити руки та обробляти антисептиками, хоч раніше не задумувалися як правильно мити руки. Частіше виходили статті, фотографії про гігієну. Люди не ходили особливо по магазинах, де були скупчення людей і одягали, окрім масок, ще гумові рукавички.

А ще згадалося, як казали, що з AliExpress не можна замовляти товар, бо може бути заражений.

BGImage

Алла Костенко

Постійно носили маски, куди б не йшли чи то в магазини, чи то в лікарню. Постійно мили руки, дезінфікували. І звісно ж, всі робили уколи від коронавірусу. Боялася, але робила. Бо багато говорили, що хтось добре переносить їх, а хтось ні.

BGImage

Віктор Вовк

Ковідний період мені запам'ятався невисокою панікою серед населення, постійними обмеженнями та заборонами щодо спілкування з друзями та проведення з ними дозвілля. Також постійно турбувало те, що постійно потрібно було носити захисні маски та триматися на відстані один від одного, це дуже бентежило всіх людей в тому числі й мене.

BGImage

Зоя Суйська

Ковідний період був важким для мене особисто. Я після вакцини отримала тяжку хворобу, тому багато говорити не хочу. А щодо роботи, то наш центр реабілітації дітей з інвалідністю до карантину мав змогу обслуговувати одночасно до 8 дітей з інвалідністю. Це були групові та індивідуальні заняття.

Але ковід вніс свої корективи. Оскільки більшість діток взагалі не вакциновані, ризик захворюваності збільшувався. Тому працівники центру вакцинувалися, щоб не наражати дітей на небезпеку. Деякий проміжок часу офлайн занять не було, тому створили групу, надавали консультації в телефонному режимі, через вайбер. З дітками з інвалідністю дуже тяжко працювати онлайн, важко втримати увагу. З часом дітки з радістю повернулися до офлайн занять. На жаль, групові заняття ми не могли проводити, працювали лише індивідуально з дотриманням усіх карантинних вимог. Знову ж таки було нелегко. Дітки не сприймали маски, не витримували маски на своїх обличчях, знімали їх. Тому ми закупили щитки. Розмальовували їх трішки, прикрашали, щоб втримати увагу дитини. Ми розмальовували й маски, щоб зацікавлювати дітей.