Ми хотіли зробити матеріал усього про 10 експонатів, заради яких варто відвідати Гадяцький історико-краєзнавчий музей. Проте, як виявилося, затвор фотоапарата не переставав клацати. У гадяцькому музеї можна відчути увесь спектр почуттів — від здивування, що до того моменту не знав навіть про таку річ, до скупої сльози за своїм дитинством. А що набачили цікавого у журналісти Гадяч.City — дивіться у фоторепортажі.
Гадяцький музей у тому вигляді, який він існує зараз вже 10 років. Проте музейна справа у Гадячі існує чи не вже сто років, бо ще у 20-х роках ХХ століття у будинку Драгоманових із речей і документів родини створили "музей" М.П.Драгоманова". Так, музей у лапках, тому що створювався він хаотично і без урахувань думки самих Драгоманових. Проіснував він нетривалий час, й у 30-х роках його зовсім закрили. Ромнів та Лохвиці. Із 1950-х до 1990-х років музей існував у приміщенні, яке стояло на площі Соборній і називався історико-краєзнавчим, а потім переїхав у одноповерхове приміщення навпроти і став називатися літературним музеєм родини Драгоманових.
Що цікавого подивитися у гадяцькому музеї
На жаль, за сто років доки існували музеї у Гадячі чимало експонатів були втрачені. Наприклад, у 30-х роках експонати із музею М.П, Драгоманова перевезли до Ромен та Лохвиці. Наступний етап втрати експонатів відбувся у 90-х. І новий Гадяцький історико-краєзнавчий у 2012 році починався лише 171 експоната. Станом на 2023 рік їхня кількість зросла до кількох тисяч. І директорка закладу Наталія Судакова говорить, що їм потрібне ще одне приміщення, щоб показувати все, що є у музеї та мати змогу ще збирати експонати.
Усього у закладі 6 експозиційних залів, виставкова зала та кімната, яку музейники лагідно називають "бабусиною". У етнографічній кімнаті зібрані ужиткові речі та одяг, якими користувалися і носили у давнину.
У етнографічній кімнаті найперше, що привертає увагу, це гадяцька сорочка. Традиційно, вона вишивалась синім по білому. Проте, це лише різновид гадяцької сорочки, пояснює зберігачка фондів музею Людмила Попович. До гадяцької сорочки також відносилися й ті, які мали квітково-геометричний орнамент.
Також у можна побачити, як сушили до появи електросушарок домашню сушку. А робили це на спеціальних кошиках — у формі віяла чи прямокутних.
А ось продукти зберігали у ліднику — праобразі сучасного холодильника. Для лідника заготовляли лід за допомогою спеціального реманенту, який називався плешня. Його використовували до появи ломів та добували ним не лише лід, а й били по чомусь твердому, щоб воно розкололося.
Крім того, музей може похизуватися кресленнями Свято-Михайлівської церкви, у якій хрестили Михайла Драгоманова. Церква стояла на Подолі і якби вона залишилася й зараз, на неї відкривався вигляд із Замкової гори.
Також у музеї є карта початку століття Гадяцького повіту, на якому можна побачити, як називалися раніше села Гадяччини, а яких населених пунктів зараз вже немає.
Родина Драгоманових
Хоча у Гадячі залишилося й не так багато речей, які належали Драгомановим, проте все-таки тут можна знайти автеничні речі. Наприклад, статуетка "Єгиптянка", яку Леся Українка привезла із Єгипту, де вона перебувала на лікуванні, фрагмент вишивки, яку вишивала Леся Українка, газети "Рідний край", редакторкою якого була Олена Пчілка, лампа та альбом Михайла Драгоманова, тарілки Харитини Огризько, якими Леся Українка віддячила жінку за те, що та її пригощала козячим молоком. Неймовірно, але музейники навіть знайшли фриз із будинку Драгоманових у Зеленому гаю.
Як експонати потрапляють до музею
За словами директорки музею, Наталії Судакової, експонати до музею потрапляють з усіх-усюд і навіть... зі смітників.
— У нас навіть є домовленість із пунктом прийому металолому, що якщо у них з’являється щось цікаве, вони нас про це попереджають, — говорить директорка.
Крім того, Гадяцький історико-краєзнавчий музей можна назвати дійсно народним, адже й самі гадячани й й жителі колишнього Гадяцького району постійно додають до фондів музею, речі, які б здавалося б й не мають музейної цінності. Але ж і цю цінність не завжди можна розгледіти, доки вона не стане частиною експозиції. Наприклад, що ви можете подумати про торбинку із ґудзиками? А у гадяцькому музеї вам розкажуть, що це... заробітна плата. Так, людям видавали заробітну плату тими продуктами чи товарами, які виробляло підприємство.
