14 жовтня 2022 року Гадяцький історико-краєзнавчий музей святкує 10-річчя із дня створення. Проте перші спроби розвивати музейну справу на Гадяччині відносяться до початку ХХ століття.
«Музей імені М.П. Драгоманова»
У 1920-х Гадяч, як і вся Україна, кипів подіями. Неймовірно еклектичний був час. Ще не всі дзвони було знято зі столітніх церков. Ще відбивалася на вулицях тінь постаті вічної Олени Пчілки. Ще живо височіла над містом Замкова гора, окрайнена трьома драгоманівськими будинками.
У садибі родини Драгоманових залишився величезний архів кількох родин, включно з особистими речами та листуванням і самої матері Єлизавети Іванівни, а також документи Лесі Українки. Поспіхом від’їжджаючи з міста Ольга Петрівна Косач доручила опікуватися архівом і цінним майном завідувачу повітового відділу народної освіти Клочко-Жовніру, адже з собою змогла взяти з собою лиш необхідні речі.
Музей імені М.П.Драгоманова у будинку ДрагомановихФото: Гадяцький історико-краєзнавчий музей
Ось як згадувала донька Ольга Косач-Кривинюк приїзд із матір’ю до Гадяча через рік:
«З маленького домика чисто все було перенесено до великого, переложено, перемотлошено, що є – в безладді, а чого й зовсім нема. У великому домі зроблено «Музей ім. М. П. Драгоманова», але зроблено зовсім по-невігласьки. ˂…˃ Через те, що все стало «музейними речами», матері нашій не дозволили нічого взяти. Вона поїхала до Києва взяла в Академії наук, де була членом-кореспондентом, розпорядження видати їй рукописи; вернулася вже без дочки, до Гадячого. Тоді їй вдалося дещо взяти з свого архіву, але дуже небагато, а решта лишилася в «музеї».
Вік драгоманівського музею був недовгим. А його подальша доля як родового гнізда, так і державного закладу, виявилася сумною.
Але якщо у Роменському архіві, який під час Другої світової війни майже не постраждав, донині можна прослідкувати історію передислокації Драгоманівського музею з окружних газет, то Лохвицькому музею ім. Григорія Сковороди, наприклад, пощастило менше. Приміщення було понівечено, а музейні цінності розграбовано. Серед них посуд, картини і сімейна реліквія – шабля декабриста Драгоманова, інкрустована дорогоцінним камінням. Втім, окремі речі і документи все ж вдалося в ході війни евакуювати. Проте про повернення їх до рідного міста не могло бути й мови.
Районний історико-краєзнавчий музей
Другою спробою створити у Гадячі музей був 1951 рік. Вона виявилася вона дещо успішнішою і довготривалішою за попередню. Старожили міста чудово пам’ятають колоритну будівлю районного історико-краєзнавчого музею на площі Революції (нині Соборній). Заклад мав вісім експозиційних відділів, а у його фондах містилося сім тисяч експонатів. Переважними темами були: виникнення міста, участь його жителів у визвольній (під проводом Б.Хмельницького) та Північній війнах. Окремий зал було присвячено відомим гадячанам та гостям нашого міста: Михайлові Драгоманову, Панасу Мирному, Лесі Українці, Миколі Духову. Як і вимагала тогочасність, не обійшли у музеї і тему соціалістичної революції, встановлення радянської влади. Окремим розділом закладу були події у яких брали участь жителі Гадяцького району у період Другої світової війни.
Гадяцький районний історико-краєзнавчий музей. Початок 50-х.Фото: Гадяцький історико-краєзнавчий музей
Літературний музей родини Драгоманових
На жаль, анархія 90-х поклала край музейному життю. Приміщення історико-краєзнавчого музею потребувало ремонту, постійної матеріальної підтримки і сильної господарської руки. Зміна і часткова відсутність керівництва призвела до того, що заклад було фактично розграбовано, частина експонатів зникли без сліду. Окремі з них вдалося уберегти і перенести до нового одноповерхового літературного музею родини Драгоманових, який розміщувався на тій же площі Соборній. Це був уже третій гадяцький музей. У такому вигляді він проіснував аж до 2012 року.
Експозиція музею родини ДрагомановихФото: Гадяцький історико-краєщнавчий музей
Гадяцький історико-краєзнавчий музей
Спроба четверта і, сподіваємось, найуспішніша. Від 2012 року Гадяч може пишатися окремим двоповерховим приміщенням – музеєм, збудованим для задоволення культурних потреб містян і гостей колишньої гетьманської столиці. Певні, що небайдужі гадячани за ці роки вже встигли ознайомитися з експозиціями закладу. На той час музейні фонди налічували лише 171 одиницю зберігання. Нині ж їхня кількість майже сягає шеститисячної позначки.
До першого ювілею ми готувалися заздалегідь.
З нагоди 10-річчя заснування Гадяцького історико-краєзнавчого музею працівники самотужки виконали ремонтні роботи у приміщенні, здійснили перепланування окремих кімнат та експозиційних залів і не лише доповнили їх новими експонатами, а подекуди й повністю змінили концепт подачі.
Не будемо розкривати всі секрети. Переконані, що саме ця маленька інтрига зацікавить і мотивує вас, шановні відвідувачі, завітати до вже знайомого, на перший погляд, закладу. Історія його життя ще поки недовга. Та найголовніше те, що вона зігріта теплом наших рук, небайдужістю сердець і любов’ю до справи. Завжди раді бачити вас.
Колектив Гадяцького історико-краєзнавчого музеюФото: Гадяцький історико-краєзнавчий музей
