У російському полоні з 20 травня перебуває 26-річний військовослужбовець Національної гвардії України гадячанин Сергій Кравченко, повідомляє видання "Україна молода". Про це повідомив його батько — житель міста Гадяч Сергій Кравченко-старший, пише Гадяч.Сity.
Мріяв бути військовим із дитинсва
Гадячанин Сергій Краченко із дитинства мріяв мати професію захисника Вітчизни. Тому він вступив до Харківської академії Національної гвардії України та здобув спеціальність «військове управління: службово-бойове застосування підрозділів зв’язку Національної гвардії України».
У 2018 році після закінчення вишу молодого лейтенанта направили нести службу до міста Маріуполь Донецької області — у військову частину 3057, яку ще 2014-го спробували штурмувати сепаратисти.
Сергія Кравченка призначили начальником служби зв’язку військової частини 3057. І вже під час широкомасштабної російської агресії, й зокрема запеклих боїв за Маріуполь, навіть у стані ворогів відзначали, що через якісний зв’язок їм важко було взяти місто, оскільки всі українські військові підрозділи постійно підтримували комунікацію між собою.
Фото: ФБ-сторінка Сергія Кравченка
«Якщо не вийду на зв’язок, значить, мене вже немає в живих»
24 лютого, тільки-но почалися ракетні удари по всій території України, Сергій одразу ж повідомив батька телефоном про відкритий воєнний напад росії. Згодом, коли мобільний зв’язок уже зник, батько із сином спілкувалися в телеграмі. У березні він написав: «Тату, передай вітання моїм друзям, знайомим і скажи, що ми в повному оточенні ворога боронимо місто Маріуполь. Попри все, ми його не здамо. Усі з нашої військової частини готові стояти тут до кінця, навіть дівчата». Сергій Кравченко разом із іншими силовим формуваннями перебував на заводі "Азовсталь"
Коли для бомбардування Маріуполя рашисти застосували дальню авіацію, син уже прощався з батьком — про всяк випадок (пан Сергій зберіг його голосове повідомлення): «Якщо не вийду на зв’язок, значить, мене вже немає в живих»
Останні повідомлення Сергія Кравченка-молодшого належать до того часу, коли оборонці Маріуполя вже знали про наказ нашого вищого військового командування щодо вимушеного кроку — евакуації з «Азовсталі».
Сергій Кравченко-старший зберігає відео, зняте під час виходу наших бійців з «Азовсталі», яке демонстрували в новинах російського телебачення, бо в кадр потрапив його син: камера зафіксувала, зокрема, той момент, коли хлопця обшукували.
Після того батько звертався і до СБУ, і до Червоного Хреста, і до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, і до інших інстанцій — скрізь відповідають одними й тими ж фразами: прізвище вашого сина, мовляв, є в базі даних, робота з його звільнення з полону ведеться на найвищому рівні.
Коли відбувся найбільший з початку повномасштабної російсько-української війни обмін полоненими, у результаті якого додому повернулися 144 українські захисники, Сергієві Кравченку-батькові зателефонував 50-річний однополчанин Сергія, який був його підлеглим. Він сам із Маріуполя, під час одного з артобстрілів був тяжко поранений і потрапив у російський полон ще раніше за Сергія. Він повідомив батькам, що їхній син живий-здоровий. Зараз Сергій Кравченко перебуває у Оленівській в’язниці — це найстрашніше місце катувань на окупованих територіях Донецької і Луганської областей. Але наші хлопці гідно тримаються і сподіваються на свободу: як свою, так і України від російських окупантів.
