Родина Кіріченків-Пономарьових жила у селі Марківка, що на Донеччині. Коли почалася повномасштабна війна, сім’я змушена була евакуюватися на Гадяччину. А заодно й перевезти свою ферму. Такі новини Гаддячини передає Гадяч.Сity з посиланням на матеріал Всеукраїнської асоціації громад.
Після першого обстрілу вирішили рятувати дітей
Кіріченки-Пономарьови приїхали на нове місце не у повному складі: чоловіки і старший син залишились на Донеччині захищати землю від окупанта.
До вторгнення росіян сім’я мирно жила у селі Марківка (Костянтинівська громада), тримала ферму, виготовляла сир, сметану та іншу молочну продукцію. Їхнє господарство налічувало 18 голів — 14 дійних корів, 2 телички та 2 бички.
Коли постало питання про евакуацію, вибір їхати на Гадяччину з'явився несподівано.
Так Кіріченки і Пономарьови опинились у Сергіївській громаді, Миргородського району на Полтавщині. Приїхали на вантажівці вночі з тим, що зібрали.
«Все життя не вмістиш. Це речі з 5 наших будинків. Діти їхали окремо з волонтерами. Ми потім їх чекали ще години півтори. Хвилювалися», — згадує Олена.
На сімейній фермі роботи вистачає всім. Фото: Фото із особистого архіву Олени Кіріченко.
Гостинна Сергіївська громада
У Сергіївці на переселенців чекали. Голова громади Ігор Лідовий знайшов для родини Кіріченків-Пономарьових будинок. Дуже допомагали жителі громади, які принесли все необхідне для облаштування побуту: і продукти, і розсаду, аби родина могла себе забезпечити.
Хоча Кіріченки-Пономарьови переїхали на Гадяччину, вдома залишився сенс її життя — домашня ферма. Оскільки евакуйовувати тварин було складно, їх лишили на місцевого фермера. Домовилися, що щойно з’явиться можливість тварин заберуть.
Починатимуть життя з нуля
За два тижні родина обжилась і вирішила забрати свою худобу на нове місце. Але стикнулась з неочікуваним: чоловік сказав, що більшу частину корів вирізав.
«Ми ніде не зафіксували цю домовленість і це помилка. Ми довірились цій людині», — шкодує Олена Кіріченко.
Але все-таки фермер віддав 8 корів і одного бичка. Допомагала перевозити тварин Сергіївська громада за сприянням Всеукраїнської асоціації громад та Програми USAID з аграрного і сільського розвитку. Організації започаткували проєкт «Згуртовані громади» для координації допомоги громадам, які опинились у скруті через широкомасштабне російське вторгнення, від громад, які розташовані в тилу і можуть надати таку допомогу.
Корівкам дуже подобається у Сергіївці.
Олена Кіріченко розповідає, що на Гадяччині їхня родина буде розпочинати життя з нуля: збираються ростити нове поголів’я та розвивати своє підприємство — молочну ферму.
— Ваші б луки у нашу місцевість. У нас кругом крейдяні гори, пастися ніде — говорить телефоном Олена Кіріченко. — А у вас усе таке соковите, зелене, корівкам дуже подобається.
Ігор Лідовий, голова Сергіївської громади, говорить, що вже й куштували продукцію, виготовлену на сімейній фермі. Родина потроху стає на ноги, навіть возить продавати вироблене у Гадяч.
— Родина Кіріченків-Пономарьових велика. Ми одразу заселили їх в один будинок. Плануємо розселити ще у два. На транспортування фінанси ми з громади виділяли й звісно Всеукраїнська асоціація громад, — зазначає Сергіївський сільський голова Ігор Лідовий.
Сергіївська громада матиме тепер у себе підприємство, яке сплачуватиме податки і наповнюватиме місцевий бюджет. А податки — це розвиток громади.
