Карантин став справжнім випробуванням для Гадяччини. Місцеві підприємства опинились на межі закриття без замовлень і продажів. Але не із хлібопекарнею та сироварнею у Сергіївці. Їхній власник – Володимир Опришко, знайшов вихід і відкрив нові маршрути доставки хліба і сиру, і навіть лінію з виробництва згущеного молока.
Сергіївка асоціюється з хлібом і сиром
Сергіївка – невелике село на Гадяччині, навколо якого у районі вперше згуртувалися ще два села в об’єднану громаду. Про Сергіївку можна сказати, що це показова громада у Гадяцькому районі і не лише тому, що вона утворилася першою. Місцеві мешканці зрозуміли, що розвиток громади можливий лише тоді, коли є робочі місця.
Сьогодні Сергіївка у багатьох асоціюється з хлібом і сиром. Щедрий асортимент сиру від сергіївських сироварів та випічку можна купити не лише у Гадяцькому районі, а й у сусідніх – Липоводолинському та Зіньківському. «Тато бренду» Володимир Опришко розповідає, що мрія про невелику пекарню у нього була вже давно. Але саме з його ідеї і допомоги Сергіївського сільського голови Ігоря Лідового почалася історія місцевої пекарні та сироварні.
– Наша родина мала сімейний бізнес – власні магазини. Але хотілося продавати щось своє. Тоді у мене почав формуватися образ пекарні, як ми продаємо свій хліб. Але це була лише мрія. Аби відкрити пекарню, мені потрібні великі гроші, яких у мене не було. Незабаром, ми купили у Сергіїівці приміщення колишнього магазину райспоживспілки і почали там ремонт. Це мав бути черговий магазин, – розповідає Володимир Опришко. – Одного разу до нас зайшов Ігор Лідовий, Сергіївський сільський голова, ми розговорилися і він запитав мене, що буде у другій частині приміщення. Я розповів йому про пекарню. Через два місяці ми зустрілися знову і він сказав, що допоможе мені з пекарнею через Фонд підтримки підприємництва.
Фото із ФБ-сторінки Сергіївської пекарні
У пекарні 35 видів хліба за львівською рецептурою
Володимир Опришко закупив для пекарні перший пароконвектомат, а потім ще два. Щоб налагодити процес, спеціально запросили технолога зі Львова. У Сергіївці і зараз печуть хліб за його рецептурою. А це близько 35 видів хліба: класична біла і «чорна» (житня) цеглинка, бездріжджовий, ексклюзивний з льоном, натуральний гречаний – для нього використовують справжнє гречане борошно, а бородинський печуть на сливовому варенні. Володимир Опришко запевняє, що їхня випічка натуральна і без домішок.
– Коли заходиш в супермаркет і бачиш велику красиву пухку плетінку однозначно, що там не обійшлося без розпушувачів. У нас не так. Сергіївська випічка буде тієї ж ваги, що і супермаркетівська, але менша за розмірами. Проте користі у неї буде набагато більше. Тож що ви оберете: красивий «фасад» чи власне здоров’я? – розмірковує власник хлібопекарні.
Народження нової сироварні у Сергіївці
Володимир Опришко побачив, що у малого села є потенціал, а підприємство вигідне не лише йому, а й громаді, тож вирішив запустити ще один проект – сироварню. Знову з допомогою Фонду підтримки підприємництва. Сири у Сергіївці виробляють трохи більше року, нещодавно запустили виробництво згущеного молока. Сировину закуповують у населення – у минулому році тут створили молочний кооператив.
За словами Володимира Опришка, Сергіївка – єдине село у Гадяцькому районі, в якому поголів’я корів не зменшується, а навпаки – збільшується. Причина – висока закупівельна ціна. Якщо у району молоко приймають по три гривні за літр, то у Сергіївці його ціна – десять гривень за літр.
– Ми колись рахували: якщо родина триматиме наприклад п’ять корів, не потрібно їхати на заробітки у Європу. Математика проста – в середньому корова дає близько шести тисяч літрів молока на рік. Це 300 тисяч гривень у рік, або десять тисяч доларів. Де можна у селі заробити такі гроші? – говорить Володимир Опришко. – Я знаю, що у Сергіївці є молода родина, яка тримає шість корів. І вони займаються не лише коровами – обоє мають роботи.
На карантині розвинулась доставка хліба у віддалені села
Коли наприкінці березня в Україні оголосили карантин, сергіївська пекарня постачала хліб у школи та садочки району. Наступного дня після оголошення карантину хлібопекарня почала отримувати дзвінки про скасування замовлення.
– До нас почали телефонувати і повідомляти, що сьогодні хліба не треба везти. Одна школа, інша, садочки. А у нас вже спечений хліб! І ми в цю хвилину розуміємо, що хлібин 200 у нас просто «випадає», – згадує Володимир. – Через це кожен місяць ми втрачали по 30 тисяч гривень. Не можна сказати, що це багато, але для маленького виробника це значна сума.
За словами власника хлібопекарні, тут працювали дев’ятеро працівників і нікого не хотілося звільняти. Вихід був один – збільшити ринок збуту. На виробництві почали шукати рішення і згадали про районні села, де навіть немає магазинів.
Єдиний зв'язок таких селищ з райцентром – рейсові автобуси. Але через карантин їхній рух зупинився і люди по селах залишились відрізаними від світу. Тож сергіївська пекарня охопила не лише Гадяцький район, а й відкрила новий маршрут – у сусідній Липоводолинський район.
– Туди ніхто не виїжджає, тому що немає дороги. Так, дуже б’ємо машини, але ж там можуть сидіти люди взагалі без нічого, – пояснює Володимир Опришко. – Ми перший раз приїжджали, писали оголошення, що будемо возити хліб і продукти. Згодом люди вже самі чекали на нас. Уявіть собі наскільки це зручно – купити свіжий, ще теплий хліб у себе під двором.
Крім хліба, сиру і згущеного молока сергіївська пекарня планує доставляти також й інші продукти – крупи, макарони, товари першої необхідності. І збільшити кількість виїздів у віддаленні села з одного разу на тиждень до трьох.
Володимир розповідає, що були такі випадки, коли людина із Гадяча замовляла для старенької мами продукти у село. У місті розраховувалася, а у село доставка безкоштовна, адже туди їде хлібовоз.
Тож сергіївська пекарня і сироварня — приклад, як можна пережити непередбачувані обставини, допомогти людям, зберегти підприємство і робочі місця.
