28 березня ГУР МОУ на своєму офіційному сайті опублікувала список із 620 агентів російської ФСБ. Серед цих імен, як повідомляв Гадяч.City, знайшлася і Алла Іванівна Сосницька, яка буцімто є родом із села Сватки, що зараз входить до Краснолуцької громади. Журналісти Гадяч.Сity вирішили поцікавитися, хто така ця жінка, чи пам’ятають її у селі.
28 березня 2022 року маленьке село Сватки, що на Гадяччині прокинулося знаменитим. А зробила його таким Алла Іванівна Сосницька, яка за даними української розвідки, “бере участь у злочинній діяльності країни-агресора на території Європи”. Країна-агресор звісно ж росія.
Про минуле Анни ми вирішили поцікавитися у її односельців. Яким було наше здивування, що для наших співрозмовників новина про «знамениту» односельчанку стала не новиною.
– Так усі ж знали хто вона така і де служить, – це найчастіше, що ми чули про Анну Сосницьку.
Як розповідають у селі, Алла разом із батьком Іваном Сосницьким до 2014 року приїздила у Сватки, відвідувати свого дідуся Івана Галактіоновича Сосницького.
Виявилося, що історія у родини Алла Сосницької вельми цікава.
Іван Галактіонович Сосницький був ветераном Другої світової війни і передовиком у колгоспі. У місцевій газеті про нього часто писали матеріали. А сам Іван Галактіонович напередодні 9 травня проводив у сватківській школі патріотичні уроки. От тільки що він міг розповісти дітям, якщо у бойових діях Іван Сосницький участі не брав. На початку війни йому було лише 15-16 років. Ймовірно, він був призваний до армії наприкінці війни і міг зустріти перемогу в тилу. Хоча як пригадує колишній директор Сваткіської школи Петро Дудка, Іван Сосницький згадував у своїх розповідях Монголію. Ймовірно, він міг якось брати участь у Маньчжурській операції у 1945 році, в ході якої радянський союз “віджав” Сахалін і Курили. Але люди, які його пам’ятають, говорять, що все-таки “ветеран” міг просто відсиджуватися у тилу, а вже радянська влада пізніше почала із нього ліпити культ героя.
У Івана Галактіоновича Сосницького було два сини – Іван і Анатолій. Обидва вони вибрали військову справу. Анатолій Сосницький став політруком і жив у Книшівці (Великобудищанська громада). А ось син Іван пішов далі. Ймовірно, чоловік народився наприкінці 1940-х років і навчався у військовому училищі у Приморському краї. Спочатку жив у Калінінці (колишнє військове містечко), а потім у Наро-Фомінську (обидва населені пункти у Московській області).
У Сватках всі знали, що Іван (Іванович) Сосницький КГБіст. А після того як розвалився союз, чоловік подався до фсб. Він до речі, цього не приховував.
Алла Сосницька, очевидно, обрала професію за прикладом батька. У оприлюднених даних української розвідки зазначається, що вона народилася у Сватках. Але у селі навіть її ровесники не можуть пригадати такої людини. Ще один аргумент, що вона не могла народитися у Сватках є те, що ім’я Алла для Сваток на кінець 70-х років було нетиповим.
— У нас село маленьке, всі усіх знають. На той час ім’я Алла було незвичним, ми б запам’ятали, — говорить сватківчанка Катерина.
Не пам’ятають Алла і її ровесники. Принаймні ми не знайшли сватківчан навіть її віку, які її можуть згадати, окрім того, що вона приїздила до дідуся. Тож малоймовірно, що вона ходила у місцеву школу. Тож вона, можливо, дійсно народилася у Сватках або їй навіщось приписали це місце народження. Сватківці говорять, що Іван Сосницький із родиною завжди мешкав у росії. Крім того, у Алли має бути сестра. Ймовірно, вона може мати також стосунок до силових структур. Адже як пригадують селяни, Іван (Галактіонович) Сосницький мав звичку вихвалятися внучками і завжди наголошував, що вони знають мови і працюють при посадах.
Ми намагалися знайти Алла Сосницьку у соцмережах. Після невдалих спроб ми зрозуміли, що ці пошуки ні до чого не приведуть, адже ми шукаємо агентку фсб.
***
Історія цього роду Сосницьких у Сватках закінчилася: вже нікого немає у живих. Можливо, помер і сам Іван Сосницький, якому зараз має бути за 70. Хату, куди приїздила Алла Сосницька, продали. Малоймовірно, що зрадниця приїде у Сватки. Тож тепер не лише Сватки, а й Гадяччина сподівається, що колись Алла таки відповість за свою діяльність.
