Вони народилися в один день, в один місяць і навіть в один і той же рік. Вони мають однакові прізвища та по батькові. Олександр і Дмитро. Так, вони брати і навіть більше – близнюки. Але є те, що їх розділяє – Саша старший на дві хвилини за Діму.
Олександр і Дмитро Кіндратенки народилися у Соснівці, що на Гадяччині. Зараз вони дорослі хлопці, які знають, що хочуть від життя. Хоча правда ще й в тому, що і в дитинстві вони знали, ким будуть у дорослому віці.
Слово, яке може охарактеризувати Сашу і Діму – це слово «разом». Разом із дитинства, разом на навчанні, разом по життю.
– Я з ними завжди гралася у хлопчачі ігри і билася. А якщо відверто, то мені вони зовсім зовнішньо не схожі, – розповідає старша сестра Наталя. – Вони різні і по темпераменту: Діма – запальний, імпульсивний, а Саша – спокійніший, добріший.
Наталія Михайловська – старша сестра братів.
З народженням хлопців у родині з’явилися свої традиції. Адже їхній день народження припадає на 6 січня. Тому родичі на Святвечір збиралися у домі Кіндратенків.
А ще, як пам’ятає Наталя, то брати в дитинстві і одяг однаковий носили, і іграшки мали однакові.
Навчалися хлопці три роки у Соснівці, а згодом перейшли у Гадяцьку школу-інтернат. Тоді вони часто їздили на змагання з футболу та все ж не зрадили своїй мрії – не змінили техніку на футбол.
А ще розповіли, як один одного виручали на уроках:
– Був випадок, коли на уроці літератури переказував твір і за себе, і за брата, – ділиться Дмитро.
Сестра Наталя закінчила 11 класів і поїхала навчатися у Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ на факультет громадської безпеки.
А брати після 9 класу обрали собі одну на двох професію і пішли навчатися у Гадяцьке вище професійне аграрне училище. Серед інших спеціальностей – тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва їх цікавила найбільше, адже захоплення своє не полишали:
– Ще в дитинстві, коли нам було років по 10, ми дружили з хлопцем Юрою, який був старший від нас років на 13. Ми з братом завжди до нього на роботу приходили. Він нам дозволяв сідати за кермо трактора, нам дуже це подобалося. Можна сказати, що «на тракторі» ми з 10 років.
До слова, хлопці ще й досі мають міцну дружбу.
Роки навчання минули швидко і близнята влаштувалися на роботу в ТОВ «Маяк», яке знаходиться у рідному селі.
– Уже на 3 курсі ми працювали у господарстві.
На запитання чи обрали б іншу професію – відповідають: ні! Вони навіть зараз не розглядають інший варіант роботи чи місця для проживання.
Разом зі своїм батьком Олександром брати працюють у одному господарстві. Сімейний підряд у повному комплекті – машиніст, тракторист і комбайнер.
Тато хлопців віддав водійству майже 33 роки. У господарстві з першого дня не змінював своїй роботі.
