Мандрівників почали називати туристами тільки у позаминулому столітті, але люди подорожували ще задовго до нашої ери. Якими були подорожі і як вони змінювалися з часом?
Редакція "О, Море" розповідає історію туризму. За основу якої взяли однойменний підручник Марти Мальської, Наталії Паньків і Анни Ховалко.
Мандри в Античні часи: перші путівники і закордонні паспорти
У Античні часи багато мандрівок мали суто діловий характер. У сучасному світі їх можна було б назвати відрядженнями, проте тривати могли ці робочі поїздки кілька років.
Нові шляхи і місця шукали з метою торгівлі чи колонізації інших земель. Відомі вчені, як-от Геродот, мандрували і писали книги про побут, звичаї, клімат невідомих територій.
Древні греки подорожували переважно морем, адже всередині країни були погані дороги. Сушею мандрували часто пішки або на конях. Тримати готель у ті часи вважалося непристойною і нечесною справою, тому в країні їх було небагато. Тоді люди мандрували з метою лікування, паломництва чи на Олімпійські ігри.
Для того, щоб підлікуватися поїхати у так званий курорт з мінеральними водами, збудований при храмі, вам довелось би трохи постаратися: дотримуватися перед тим посту, пройти омивання, банні процедури й інші релігійні церемонії.
У Римській імперії були чудові дороги, тому розвивався внутрішній туризм: там були карти доріг з поштовими станціями, де можна було переночувати, а кожні 15 миль будували державні готелі. Вони були, як кажуть в сучасному світі, без зручностей, і деякі могли містити по кілька десятків людей. Про окремі номери для кожного і мови не було.
Приблизно за 100 років до нашої ери в Римі вже були туристичні бюро, вони давали мандрівникам путівники і довідники, де писали не тільки маршрут, а відомі пам’ятки на шляху, готелі і ціни.
У Римській імперії вперше туристи почали ділитися на багатих і бідних: на узбережжі Неаполітанської затоки будували дорогі курорти з мінеральними лікувальними водами, а Байя був найдешевшим курортом, де гуляли п’яниці і хулігани.
Якщо ви думаєте, що тоді не було проблем з перетином кордону, помиляєтеся: за правління Цезаря вводилися спеціальні документи на в’їзд, на кшталт закордонних паспортів, а туристи вже тоді заповнювали митні декларації.
А що на території України в той час?
У часи Стародавньої Греції на території сучасної України ймовірно почали використовувати лікувальні грязі лиманів Криму. Про це писав Геродот, який мандрував на Причорномор’ї.
Середньовіччя: паломники і гільдії "готельєрів"
Основними мандрівниками цього часу були паломники. Для них робили перші паломницькі путівники. У цей час у Європі засновують університети, тому охочі вчитися були "мандрівниками за знаннями".
Якби ви були мандрівником того часу, і мали трохи грошей, то подорожували б у легкому дво- або чотириколісному екіпажі. Якби вам пощастило бути багатим купцем, то у своїй далекій мандрівці використовували б дорожні путівники: мальовані карти з ілюстраціями. Їх могли дозволити собі не всі. Але ніхто не відповідав за безпеку: групи розбійників підстерігали на дорогах і грабували екіпажі.
У 14-15 столітті майже у всіх великих містах Європи були гостинні двори, де можна було переночувати за невеликі гроші. У ці часи виник ще один незвичний для нас спосіб ночівлі: мандрівників приймали в себе монастирі і церкви. Їх годували і ділили на бідних і багатих, щоб давати різну їжу та поселяли в різні умови. Це було безплатно, але ченці чекали на пожертви.
Згодом власники заїжджих дворів почали створювати професійні організації, які мали правила як для закладів, так для відвідувачів. Наприклад, власну гільдію заснували трактирники у Флоренції.
А що на території України в той час?
Після прийняття християнства Київ став одним із центрів паломництва Східної Європи. Паломники з Київської Русі відвідували Єрусалим, Константинополь, Назарет, Афон, Києво-Печерську лавру та різні монастирі. Територією Київської Русі також мандрували купці, адже вона розташовувалась на шляху "з варяг у греки".
Новий час: Великі географічні відкриття і перші морські курорти
Внаслідок географічних відкриттів мрії про подорожі до Нового Світу стали мріями про гроші, а не нові горизонти. Тисячі людей з Європи кинулися через океан і почалася "золота лихоманка". У США перші заїжджі двори почали з’являтися пізніше, ніж у Європі – на початку 17 століття. Одну з перших таверн відкрито у Бостоні у 1634 році.
Гроші керували також і купцями, що багато подорожували, але не можна відкидати того, що вони знайомилися з історичними пам’ятками, традиціями тих краї, де вели торгівлю.
Мандрувати в ці часи було доволі складно, адже влада різних держав і в різні періоди контролювала не тільки кордон, а й рух між містами країни. Наприклад, у 18 столітті, щоб переїхати з одного французького міста в інше, ви мусили б отримати внутрішній паспорт. Так само було і з американськими штатами аж до Війни за незалежність.
Звичний для нас відпочинок на березі моря спочатку не схвалювали у Європі за "публічне роздягання". Це суперечило моральним принципам, аж поки не почали говорити про лікування морською водою. Тим більше прогрес не барився: винайшли спеціальну кабіну на колесах для переодягання. Так маленькі поселення на березі морів почали приймати туристів і ставати курортами.
Мода на відпочинок "на водах" з’являється у 18 столітті у Британії. Курорти з лікувальними мінеральними водами в той час не справлялися з потоком туристів. Морські узбережжя теж ще не могли забезпечити всіх житлом, а щоб доїхати до моря, потрібно було заплатити кількатижневу середню зарплату.
Ситуація почала змінюватися у наступному столітті, коли винайшли швидший транспорт, а з ним тури і екскурсії вихідного дня.
А що на території України в той час?
Територіями сучасної України в цей час подорожували європейські мандрівники, що йшли до багатих колоній інших держав на березі Чорного моря. Ще у 16 столітті вони пишуть про курорти з лікувальними мінеральними водами у Моршині, Немирові й інших містах. Згадують і про лікувальні грязі на Півдні України.
В цей час активно розвивалося чумацтво. Чумаки возили товари, зокрема сіль, з Криму на всю територію України і за кордон. Українськими мандрівниками були і кобзарі. У 17 столітті з'явилися перші мандрівні театри, вертепи.
Мандрівникам треба було десь жити, тому тут розвивалися заїжджі двори, зупинятися можна було в корчмах і поштових станціях.
19-20 століття: фотоапарат і тури вихідного дня
На початку 19 століття у Великобританії з’явилося слово "турист". Клієнти європейських готелів були готові платити більше і вимагали комфорту, тому почали говорити про дизайн і будувати заклади з назвами не "Англійський двір", а "Гранд-готель".
Першою в розвитку туризму в ці часи була Англія, ймовірно через промислову революцію, яка почалася з цієї країни. Нарешті тут з’явився спосіб відносно швидко і комфортно подорожувати – залізниця, а слідом за нею екскурсійні вагони і тури для мандрівників.
Першу організацію, дуже схожу на сучасні туристичні агенції, заснував Томас Кук. Він розробляв маршрути, пропонував туристам знижки, бронював готелі, а тим, що їхали за кордон, надавав послуги гідів. Тобто тепер можна було ні за що не хвилюватися. Звичайно, якщо є гроші, щоб купити тур. Залізниці пропонували туристам зі знижками тури вихідного дня. Згодом перші туристичні бюро відкрили в Швеції, Австрії і Німеччині.
Люди охоче подорожували за кордон – на береги Рейну чи французьку Рів’єру, на курорти Швейцарії чи у Монте-Карло, щоб пограти в казино. В середині 19 століття винайшли фотоапарат, і з’явилася ще одна мета для подорожей – похвастатися між знайомими фотографіями на фоні історичних пам’яток.
Розвиток готельного бізнесу і туризму загалом на початку минулого століття призупинила Перша світова війна. Вже під час Другої світової кількість готелів у США зростала, тому що люди багато переїжджали територією країни.
Всередині століття тут утворилося нове, революційне на той час явище – мотелі, адже люди почали більше подорожувати автомобілями і хотіли платити менше, ніж того вимагали комфортабельні готелі.
Поступово готелі пропонують кондиціонери, телевізори, особисту сигналізацію, єдину електронну базу з бронюванням номерів. Туристи мають все більший вибір послуг за різні гроші, і менше обмежень.
А що на території України в той час?
На початку 19 століття на території сучасної України відкривають перші курорти, серед них Приморський і Одеські грязьові курорти. Згодом вони потрапили під державну власність царської Росії. До кінця століття в нас почали з’являтися перші туристичні бюро, наприклад, Ялтинське. Тут видавали путівники і буклети мандрівникам, а у найбільших містах будували готелі.
На початку минулого століття в Україні розвивався активний і дослідницький туризм. Тут створювали молодіжні організації, наприклад, "Пласт", організовували пішохідні екскурсії Кримом. З 30-з років мигулого століття за подорожі на території України відповідала організація "Радянський турист". Приймало іноземців на території Радянського Союзу товариство “Інтурист
Друга світова війна зруйнувала багато курортів, після чого почалася їх відбудова. Українські туристи подорожували переважно в Україні та інших республіках СРСР, подорожі за кордон штучно обмежували. В УРСР розробили майже 2 тисячі маршрутів вихідного дня, тут розбудовували готелі і санаторії, організовували туристичні походи.
Древні люди у своїх перших мандрівках переслідували здобич або втікали від природних катаклізмів. Дослідники ходили пішки на великі відстані і плавали уздовж материків, щоб дослідити, чи омиваються вони водою. Потреба в перший путівниках була ще до нашої ери.
Поступово дороги, готелі, транспорт ставали кращими, а потреби людей більшими. Завдяки цьому нам залишається тільки обрати напрям і спосіб. В подорож можна вирушити будь-якої миті.
