Переважна більшість новин у сучасних ЗМІ стосується так званої «чорнухи». Видання, як друковані, так і онлайн формують інформаційний порядок денний із того медіаматеріалу, який обов’язково буде клікабельним. Але світ не складається лише із новин. ЗМІ мають ще й ефект просвітництва. Особливо у такій важливій для сьогодення темі гендерної рівності.
Тема гендерної рівності нова і не нова одночасно. Адже гендерні аспекти нашого життя ми почали розуміти зовсім нещодавно. Роками у нашому суспільстві усталилася думка, що є суто «чоловічі» і суто «жіночі» ролі професії. І на превеликий жаль, гендерно-стереотипне виховання батьки формують із самого дитинства: дівчатка граються лише ляльками, хлопчики – лише машинками. Навіть у казках, які ми читаємо дітям, можна знайти епізоди, коли жінка виступає не як об’єкт, а як суб’єкт. Наприклад, коли цар (король) організовує змагання між претендентами на руку своєї доньки, вона радо виходить заміж за переможця.
І звісно представники соціуму сприймають фемінітиви, які між іншим існували в українській мові ще від часів Київської Русі.
Як ЗМІ можуть формувати гендерно-чутливий простір
Якщо звертатимуть увагу на гендерні стереотипи і писатимуть про це. Адже гендерні проблеми не зводяться лише до того, що готувати мають і чоловіки, і жінки чи жінки повинні заробляти на рівні із чоловіками. Мало хто знає, але права чоловіків також постійно порушують, хоча про це ніхто не задумується. Тут можна згадати випадок із восьмирічним хлопчиком із Києва, коли той пішов шукати маму, а тато, який дивився за дітьми пропустив цей момент. Хейту у соцмережах отримали порівну і тато, і мама, але все ж таки більшість коментарів зводилася до того, що чоловіки взагалі не спроможні доглядати за дітьми.
Регіональні ЗМІ, як найближчі видання до читача, можуть вести просвітницьку діяльність. Наприклад, наші видання Гадяч.City та «Гадяцький вісник» наприкінці минулого року узяли участь у проєкті Волинського та Полтавського прес-клубів «Гендерно-чутливий простір сучасної журналістики». Протягом чотирьох місяців ми писали про жінок-депутаток та жінку-голову міської ради, уживали фемінітивів, жінку у бізнесі та прояви сімейного насильства у громадах Гадяччини.
Підсумком цього проєкту стала медіакав’ярня, яку спільно організували редакція газети «Гадяцький вісник», Полтавський та Волинський прес-клуби.
Хто приїхав до Гадяча
Говорили про гендерні аспекти регіональних ЗМІ керівниця Волинського прес-клубу Богдана Стельмах, керівниця Полтавського прес-клубу Ірина Курочка, завідувачки кафедри журналістики факультету філології та журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка професорка Світлана Семенко, доцент кафедри журналістики факультету філології та журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка Сергій Шебеліст, представники редакції Лохвицької районної газети «Зоря» – редактор Олександр Москаленко та кореспондентка Ліна Яковенко, редакція інформаційного центру «Регіон» (Гадяч, Петрівка-Роменська громада) – редакторка Євгенія Тацій та кореспондентка Наталія Мельник, консультантка із комунікацій зі ЗМІ Миргородської районної ради Ольга Ошека і редакторка Полтавської районної газети «Вісті» Юлія Шабля, а також представниці редакції "Гадяцького вісника"–Гадяч.City: відповідальна секретарка Ірина Курилко, кореспондентка Анжела Король, рекламна менеджерка Лілія Дмитренко та бухгалтерка Вікторія Лисенко.
— ЗМІ мають не лише порушувати гендерні теми, а й працювати за «гендерними» правилами. Наприклад, брати коментарі як у експертів, так і експерток для одного матеріалу, – розповідає Богдана Стельмах, керівниця Волинського прес-клубу.
Основним лейтмовтивом зустрічі стала пропозиція створювати контент, який не несе стереотипів як для чоловіків, так і жінок та розповідає про їхні рівні права та не дискримінує за ознаками статі.
Для Гадяча зустріч журналістів стала важливою насамперед тому, що у нашому місті таке відбувається вперше, для журналістів «Гадяцького вісника» і Гадяч.Сity – медіакав’ярня робить «видимими» маленькі реформовані ЗМІ, у яких є також свої «гендерні» упередження, адже вважається, що місцеві видання не можуть порушувати важливих питань.
