Ми від самого народження послуговуємося фемінітивами. Наприклад, перше слово у житті дитини фемінітив — мама (ну ок, не будемо ображати татусів, можливо у інших родинах це тато або й навіть зовсім інші слова, але слідуватимемо «традиції»). Вихователька, письменниця, журналістка вільно собі функціонували в українській мові, аж поки на них не сказали, що це фемінітиви. Тож парадокс цієї лексичної групи у тому, що з одного боку вона звична для української мови, з іншої — фемінітиви таврують за «покручство» української мови. Але чи дійсно фемінітиви якось негативно впливають на українську мову та яка насправді глибинна місія фемінітивів, розбирався Гадяч.Сity.
Лариса Даниленко вже рік працює секретарем Великобудищанської сільської ради. І просить, щоб її не називали секретаркою, адже це ріже вухо. Та й значення слова апелює до іншої професії — нижчої за рангом.
Пані секретар сільської ради — так би логічніше звертатися до Лариси, але вона пригадує, що лише раз за все життя на цій посаді до неї звернулися як «пані Ларисо».
Лариса Даниленко вже рік працює секретарем Великобудищанської сільської ради. І просить, щоб її не називали секретаркою, адже це ріже вухо. Та й значення слова апелює до іншої професії — нижчої за рангом.
Пані секретар сільської ради — так би логічніше звертатися до Лариси, але вона пригадує, що лише раз за все життя на цій посаді до неї звернулися як «пані Ларисо».
— Я якось не задумувалась над тим, що моя посада може якось звучати по-іншому, каже Лариса Даниленко. – У трудовій книжці у мене записано, що я секретар сільської ради. Зізнаюся, мені самій якось незвично було б, якби моя посада називалася «секретарка». Хоча до того, як я прийшла у місцеве самоврядування, я працювала головним бухгалтером. Знаю, що зараз замість «бухгалтер» вживають слово «бухгалтерка», якщо цю посаду займає жінка. Хоча по-простонародному мене називали просто «бухгалтерша». Так, було трохи неприємно, але якщо люди так говорили роками, я не могла їм заборонити так говорити.
Приклад пані Лариси непоодинокий. Адже і зараз можна почути «директорша», «професорша» із зневажливим забарвленням. Гадяч.Сity зібрав найпоширеніші міфи про фемінітиви і пояснює на пальцях, що фемінітиви – це органічні слова для української мови і їх не треба боятися.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.
Що таке фемінітиви?
Фемінітиви – це сукупність слів жіночого роду парних словам чоловічого роду. Наприклад, студент – студентка, директор – директорка, лікар – лікарка.
Чому фемінітиви почали з’являтися в українській мові?
Фемінітиви нікуди не зникали. До1933 року, коли радянське керівництво затвердило новий український правопис, фемінітиви вільно функціонували в українській мові. Правопис 1933 року радянізував і русифікував українську мову. Це стосувалося і фемінітивів, адже у російській мові для їхнього творення менше словотворчих засобів.
Тобто фемінітиви характерні для української мови?
Звісно! Фемінітиви зафіксовані у першому друкованому українському словнику — «Лексисі» Лаврентія Зизанія. Це слова: горбата, дочка, молодиця, невістка, скорчена, сляка.
Фемінітиви є також у словнику Бориса Грінченка – професорка (!), наступниця, своякиня, злидарка тощо.
Членкиня – хіба це нормально?
Комусь дуже ріже слово «членкиня» і воно стає об’єктом насмішок. Але чомусь нікому не спадає на думку, що «депутат завагітніла і народила» дитину звучить більш трешово. Адже особливість української мови у тому що прикметники узгоджуються із іменниками, дієслова із іменниками. Ми не можемо сказати «посадив сестра картоплю». Хіба що відповідником цій конструкції може стати «депутат народив дитину».
Ви все вигадуєте! Хіба в інших мовах є фемінітиви?
Фемінітиви характерні для багатьох мов світу. Наприклад, іспанською друг буде amigo, а подруга amiga, німецькою вчитель – der Lehrer, вчителька – die Lehrerin. У сучасній болгарській, чеській, польській, словацькій мовах розрізняють адвоката й адвокатку, професора й професорку, керівника і керівницю тощо.
Все! Фемінітиви не вживаємо, адже Окружний адмінсуд відмінив правопис 2019 року.
28 січня Окружний адміністративний суд відмінив постанову Кабінету міністрів України, якою він затверджував нову редакцію Українського правопису. У ній, серед іншого, унормовано і вживання фемінітивів. Розробляла нову редакцію Українська національна комісія із питань правопису протягом 2015-2018 років. Тому рішення Окружного адміністративного суду аж ніяким чином не впливає на функціонування нового правопису. І ми далі повинні послуговуватися не лише написанням слів із частиною «пів», а й вживати фемінітиви.
А що робити із трудовими книжками?
18 серпня 2020 року Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України офіційно дозволило фемінітиви для посад працівниць, утворених за правилами правопису у кадровій документації, тобто у трудових книжках (наказ №1574 від 18.08.2020 року «Про затвердження Зміни №9 до національного класифікатора ДК 003:2010»
Фемінітиви придумали феміністки
Крім мовознавчої складової, фемінітиви мають соціальну і гендерну роль у суспільстві. Наприклад, вони виводять жінок із тіні, адже у патріархальному суспільстві, яке трохи більше ста років тому дозволило жінкам брати участь у виборчому процесі (голосувати), ще й досі права жінок вважають меншовартісними. Що жінки не можуть впоратися із тією роботою, яку виконує чоловік. Тобто фактично фемінітиви ламають стереотипи.
Активні дії жінок за відстоювання своїх прав, за можливість самореалізації актуалізували питання вживання не лише звичних вухові фемінітивів (няня, санітарка, вихователька тощо – тобто назв низькооплачуваних професій і зайнятості жінок), а й нових, оскільки жінки почали обіймати керівні посади, займатися політикою тощо (якщо є вихователька, то чому не може бути директорки?).
Фемінітиви принижують жінку
Залежно які фемінітиви. Адже тривалий час ми послуговувалися фемінітивами… російської мови.
Ми роками вживали «бухгалтерша», «директриса», «парікхмерша». Часто із негативним забарвленням.
Директорка, перукарка, бухгалтерка звучать природно, адже ці слова утворені за нормами української мови. А в ній є чотири продуктивних суфікси (таких, за допомогою яких можна утворювати нові слова, яких раніше не використовували щодо жінок):
- к- перукарка, редакторка, лікарка, професорка, депутатка, кандидатка, завідувачка, експертка
-ин- майстриня, кравчиня, політикиня, фахівчиня, продавчиня
-иц- танцівниця, спільниця, очільниця, керівниця, науковця, підприємиця
-ес- патронеса, стюардеса, пілотеса, поетеса та ін.
Фемінітиви – це не принизливо, як намагається переконати суспільство патріархальний світогляд, у якому місце жінки – на кухні і з дітьми. Фемінітиви є органічними для української мови як і всіх слов’янських і не лише мов. Бо якщо є якась річ, явище – їм дають назву, аби не плутати з іншими. Якщо жінка обіймає ту чи іншу посаду, має певний фах, професію, вона теж повинна мати відповідну назву.
